Війна, кадровий голод та трудові мігранти: як змінився ринок праці в Україні

Журналістка Еспресо: Біла Церква поспілкувалася з президентом "Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування", головою ГО "Офіс міграційної політики" Василем Воскобойником, щоб дізнатися про "кадровий голод" в Україні та появу такого явища як трудові мігранти.

Структурне безробіття

Василь Воскобійник зазначає, що з 2022 року мільйони українців опинилися за кордоном: тільки тих, хто має тимчасовий захист, у Європі перебуває близько 5 млн людей. Додатково в Україні статус ВПО мають близько 6 млн осіб. Водночас 75% українського бізнесу скаржаться, що вони не можуть закрити всі вакансії, які в них є на сьогодні. Так, за оцінкою Світового банку, в Україні близько 10% працездатного населення є безробітними — мова про майже 1,7 млн осіб.

"Все це свідчить про структурне безробіття: коли запити з боку роботодавців не перекриваються фаховими можливостями тих робітників, які шукають собі роботу. Умовно кажучи, люди хочуть працювати в офісах, а ринку потрібні звичайні "блакитні комірці": зварювальники, електрики, водії, люди, які будуть працювати у сфері сільського господарства. Сказати, що це криза? Так, це криза", — констатує Василь Воскобійник.

фото: Еспресо: Біла Церква

Трудові мігранти

За його словами, раніше Міністерство економіки заявляло, що на період до 2035 року країні буде потрібно близько 4,5 млн робочих рук (додатково до тих, що зараз є). Водночас у 2025 році Державний центр зайнятості видав або подовжив дію 9,5 тис. дозволів для іноземців на працевлаштування в Україні. Тобто бізнес намагається залучати іноземців до роботи в Україні, але сказати, що вони можуть кардинально розв'язати проблему нестачі кадрів — передчасно.

Згідно з даними Державного центру зайнятості, на першому місці працевляштувань іноземців — сфера оптової та роздрібної торгівлі, на другому — ремонт авто- та мототранспорту, а на третьому — працевлаштування у будівельній галузі. І в усіх цих напрямках мова йде навіть не про тисячі, а лише про сотні людей. 

Фахівець додав, що те, чи стане це більш масовим явищем у майбутньому, залежатиме від того, наскільки Україна буде готова до приймання мігрантів з інших країн:

"Насправді наше суспільство, політикум не сприймає настільки щиро та відверто приязно залучення мігрантів з інших країн. Людям важко зрозуміти, що якщо ми не змогли забезпечити 5-6 млн ВПО роботою та житлом, то куди ж ми хочемо запрошувати трудових мігрантів з інших країн. Хоча, на наш погляд, після того, як ми зрозуміємо, що близько 70% українців, які перебувають за кордоном, так і не повернуться в Україну, що після закінчення військових дій та відкриття кордонів близько 1,5-2 млн громадян, скоріше за все, поїдуть працювати за кордон або будуть возз'єднуватися з власними родинами, то зрозуміємо і те, що нам дійсно критично не вистачає робочих рук, і ми будемо намагатися залучати іноземців в Україну".

Проте чоловік наголошує, що мова йтиме не про мільйони й навіть не про сотні тисяч залучених трудових мігрантів щороку — радше це буде декілька десятків тисяч людей. Станом на зараз найбільше на роботу в Україну приїздить громадян Туреччини та Азербайджану — тобто з країн, що розташовані ближче до України. 

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Залучення іноземця до роботи в Україні на пів року обходиться роботодавцю приблизно у $2–3 тис., які включають:

• приблизно 10 тис. грн за отримання дозволу від Державного центру зайнятості;
• 1,5 тис. грн за посвідку на тимчасове проживання;
• $60–300 за робочу візу;
• вартість авіаквитка до аеропорту у Варшаві або Кишиневі;
• вартість транзитної візи;
• вартість квитка на доїзд до місця праці;
• вартість житла;
• вартість роботи помічника (перекладача та інструктора для іноземного працівника).

Іншими словами, роботодавцям набагато дешевше втримувати й зберігати українців, які можуть працювати на їх виробництвах. Втім, якщо не буде українців, роботодавці будуть вимушені запрошувати мігрантів. Водночас останні не будуть дешевою робочою силою й не нестимуть величезної загрози українцям.

Робота для військових після закінчення війни

За різними оцінками, у лавах ЗСУ перебуває до 2 млн українців. Зважаючи на потребу в робочих руках, яку озвучило Міністерство економіки, роботи має вистачити на всіх.

"Якщо подивитися на цифри від Міжнародної організації праці, котра заявляє, що Україні насправді будуть потрібні 8,2–8,6 млн робочих рук, то не вистачить і людей, котрі перебувають в армії, людей передпенсійного віку, котрих пропонують залучати до ринку праці, і людей, котрі мають інвалідність. Ми повинні залучити максимум наших внутрішніх резервів, але навіть їх не вистачить для того, щоб збалансувати попит і пропозицію на ринку робочої сили в Україні в найближчі роки", — каже Василь Воскобійник.

Закриття підприємств

На думку фахівця, люди повинні звикати до закриття підприємств (зокрема через знищення ворожими дронами та ракетами). Проте найголовніше, щоб у той момент, коли вони залишилися без роботи й не можуть знайти собі іншу в конкретному населеному пункті, держава перенавчала людей та підвищувала їхню кваліфікацію, аби працівник міг працевлаштуватися на іншому підприємстві у цьому самому місті. Ще один варіант — зробити все, аби підвищити внутрішню мобільність українців. Як зазначає Василь Воскобійник, краще, щоб українці переміщалися всередині країни, працювали й залишалися в ній, аніж обирали для себе шлях виїзду.

"Нам потрібно будувати країну свободи — свободи вибору, переміщення, слова, ведення підприємницької діяльності. Якщо все це буде відбуватися, не тільки українці, які перебувають за кордоном, будуть повертатися, не тільки ми скоротимо обсяги трудової міграції з нашої країни, а й до нас будуть їхати іноземці, щоб доєднатися до нашої країни і з часом стати частиною нашої української політичної нації", — підсумовує Василь Воскобійник.

• У Білій Церкві звільнили майже 1200 людей в один день: єдиний в Україні завод з виробництва шин "Росава" поступово зупиняється