У Білій Церкві звільнили майже 1200 людей в один день: єдиний в Україні завод з виробництва шин "Росава" поступово зупиняється

До редакції телеканалу Еспресо: Біла Церква звернулося одразу кілька вже колишніх працівників "Росави", які на анонімних засадах поділились, що передувало такій критичній ситуації. Адже люди обурені звільненнями: у деяких чоловіків в один день злетіла бронь, а ті, хто десятиліттями працювали на виробництві шин - просто опинилися на вулиці.  

"У понеділок ми ще працювали, як завжди. У середу сказали, що четвер - останній робочий день. А в п’ятницю ми вже стояли з трудовими книжками на руках".

Що відбувалося до звільнень

Взимку, під час сильних морозів, завод не якісно підготували до простою належним чином. Як розповідає один із співробітників: 

"Не злили воду, не підготували обладнання. При морозах усе це залишили. Коли повернулись, то труби полопалися, обладнання зіпсувалось. Ну те, що в офісах вони полопалися, то таке, Бог з ним, а те, що вони обладнання попортили, із 30 форматорів працювати змогли там тільки 3 штуки, це було дуже дивно мені".

Як відомо, у період з 2005 по 2020 на виробництві заводу провели модернізацію виробничого обладнання, закупили та встановили нове сучасне обладнання, що значно покращувало якість виготовлення вітчизняних гумових виробів та давало можливість еспортувати 40-50% готової продукції. Однак, за останні роки, за інформацією працівників, все поступово нищилось. 

фото: Еспресо: Біла Церква

Крім того люди дивуються, як таке могло статися на підприємстві, де досвідчені спеціалісти працювали роками. Люди по 20–30 років ходили на своє робоче місце і знали технологічний процес від А до Я, в тому числі, як правильно заходити в зиму.

Тепер після масових звільнень, працівники припускають: те, що тоді виглядало як помилка, могло бути частиною значно більшого процесу.

Тиждень, за який усе закінчилось

За словами "росавівців", події розгорталися стрімко.

Понеділок (ред. - 30 березня) був звичайним робочим день. Вони працювали, відправляли, продавали, все як завжди. У вівторок - поповзли перші чутки - відбулась нарада, але нічого конкретного їм не озвучили. Середа - ще одна нарада і перша конкретика: повідомили, що четвер - останній робочий день. П’ятниця - звільнення. Люди вже були з трудовими книжками на руках.

фото: Еспресо: Біла Церква

Або звільняйся, або працюй прибиральником

Окремі працівники розповідають, що звільнення відбувалося не як класичне скорочення. Замість цього - "зміна структури" і "зміна умов праці".

"Нам пропонували: або звільняєшся за згодою сторін, або тобі змінюють умови праці". Умови виглядали так: пропонують ходити з 8 до 9 і робити те, куди пошлють. Наприклад, тобі дали мітлу, йди прибирай території тепер. Ну, ось таким чином, тобто, не хочеш звільнятися, як тебе просять по статті за згодою сторін, значить звільним тебе за зміною умов праці і воєнного стану", - ділиться колишня працівниця.

За її словами, фактично люди опинялися перед вибором без вибору: "Якби було скорочення - мали б компенсації. А так нас просто поставили в такі рамки, що довелося писати заяви". Найболючіше, це навіть не сам факт звільнення, а те, як це зробили. 

"Люди по 20 років працювали. І отак - одним днем... Я бачила, як люди плакали. Бо це їхнє життя було".

фото: Еспресо: Біла Церква

Особливо складно тим, хто не має швидкої альтернативи. Адже не всі можуть сьогодні звільнитись і завтра знайти нову роботу. Думали, що хоча б колектив завчасно попередять, за тиждень-два, щоб можна було знайти якісь варіанти. Ще один удар - це втрата бронювання. За інформацією працівника, багато хто мав бронь. А тепер, коли немає роботи і зарплати, її теж немає.

Абсурд ситуації

На фоні масових звільнень окремі історії виглядають майже сюрреалістично. Як ділиться у нашій розмові одна з працівниць комерційного відділу, закрили навіть інтернет-магазин, де були оплачені замовлення. Дехто навіть особисто збирався розвозити шини, щоб не підвести клієнтів. Адже поки система фактично зупиняється, люди на місцях намагалися зберегти хоча б якусь відповідальність перед замовниками.

фото: Еспресо: Біла Церква

Що далі

Частину працівників "Росави" перевели на інші юридичні структури. Частина виробництва, ймовірно, ще працює, але без жодних гарантій.

"Сьогодні працюємо - завтра ні. Це як бомба повільної дії. Там залишились на якийсь час сільськогосподарські шини. Я не знаю на якому підприємстві, тому що юридично я не маю доступу до документів. Тобто зараз це звільнення йде на ТОВ "Преміорі", а наче крупногабаритні шини вони встигли перевезти на інші товариства"

Що буде з єдиним підприємством в Україні, яке виготовляло як літню, так і зимову шину, поки невідомо. Але для сотень людей ця історія вже завершилась. Одним днем. 

Завод, який був основою міста

"Росава" - не просто підприємство. Це єдиний в Україні виробник шин, який десятиліттями забезпечував роботою тисячі людей і був одним із найбільших платників податків у Білій Церкві.

Компанію зареєстрували ще у 1998 році, хоча насправді завод існує ще з радянських часів, тоді він мав назву "Білоцерківський шинний завод". Основний вид діяльності - виробництво шин, покришок і гумових камер.

фото: Еспресо: Біла Церква

Втім, ще задовго до нинішніх подій підприємство опинилося у кризі.

У квітні 2018 року загальні збори акціонерів ухвалили рішення про добровільне припинення діяльності підприємства, цей крок тоді називали "реструктуризацією". Втім уже в грудні того ж року Господарський суд Київської області визнав "Росаву" банкрутом.

У 2020 році ліквідатор передав майно заводу в оренду компанії ТОВ "Преміорі", власником якої є Леонід Глиняний. "Преміорі" уклала договір суборенди з ТОВ "Росава Тайерс", а пізніше ці рішення довелося оскаржувати у судах. Внаслідок численних схем і судових рішень 80% активів фактично опинилися у руках Глиняного.

Сам Глиняний стверджує, що купив частину заводу, яка вже перебувала в заставі його компанії, і на ній відновив виробництво шин. Друга частина заводу залишилася у процедурі банкрутства і не знайшла покупця.

У межах цієї процедури майно заводу неодноразово намагалися продати через державні аукціони. Майновий комплекс площею понад 315 тисяч квадратних метрів виставляли на торги щонайменше тричі.

Ціна при цьому стрімко падала:

• з 1,44 млрд грн
• до 1,15 млрд грн
• і до 868 млн грн

Незважаючи на суттєве зниження ціни, жоден з аукціонів так і не відбувся.

Таким чином, підприємство, яке колись було єдиним виробничим комплексом, поступово розділили на частини: одна з них працює окремо, інша так і не була продана.

Станом на квітень 2026 року, за даними відкритих реєстрів, підприємство перебуває в стані припинення.

Фактично, йдеться про підприємство, яке формувало значну частину економіки міста. І саме тому події останніх днів стали шоком не лише для працівників, а й для всієї громади.