Костел Святого Іоанна: винятковий спадок міста, де кожен звук органу — частина історії

Чим унікальна ця споруда, які таємниці приховує та в якому стані вона перебуває сьогодні розповідає Еспресо: Біла Церква. 

Костел Святого Іоанна — це історична пам'ятка міста, що була збудована у 1812–1816 роках. Нині культова католицька будівля є Будинком органної та камерної музики. 

Історія заснування

У 1789 році Францішек Ксаверій Браницький виділив кошти на будівництво кам'яного костелу Святого Іоанна Хрестителя на Замковій горі. Це місце мало особливу історичну цінність, адже в давнину там знаходилася латинська каплиця для польського гарнізону. Однак, через невідомі причини, будівництво тривало понад два десятиліття і завершилося лише у 1812 році.

Костел став символом пам'яті для родини Браницьких. Його зведення було присвячене до трагічної події – ранньої смерті сина Браницького, Олександра, який загинув у дитинстві, впавши з коня.

Фото: Еспресо: Біла Церква

За словами історика Євгена Чернецького, костел Святого Іоанна є важливою архітектурною пам'яткою, що охороняється державою. Спочатку цей храм виконував функцію парафіяльного костелу, де проводились хрещення, вінчання та похорони мешканців Білої Церкви та навколишніх сіл. Приміщення також слугувало для ведення метричних книг, що зберігаються в архівах України та фіксують важливі події.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Окрім цього, фахівець припускає, що автором проєкту, ймовірно, виступив архітектор Домінік Ботані, хоча остаточного підтвердження цьому немає.

"Костел — це парафіяльний храм, збудований на замовлення Францішка Ксаверія Браницького. Існують істотні підстави вважати, що автором проєкту міг бути Домінік Ботані. Принаймні, відомо, що останні згадки про нього в Білій Церкві датуються 1811 роком, безпосередньо перед початком будівництва. Як графський архітектор, він мав креслити проєкти на замовлення Браницького і наглядати за їх виконанням. Проте ми поки не маємо стовідсоткового підтвердження цього факту", - зазначає  історик.

Протягом своєї історії костел зазнав різних змін. Наприкінці 1920-х років він був конфіскований і перетворений на склад музею. Богослужіння відновились лише за часів німецької окупації, а пізніше, після встановлення радянської влади, храм знову був закритий для релігійних церемоній і використовувався під музейні потреби. У 1960-х роках відбулось розширення будівлі, а в 1980-х роках костел був адаптований під Будинок органної та камерної музики.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Архітектурні особливості споруди

Загалом костел Святого Іоанна Хрестителя — цегляна однобанева будівля у формі хреста з напівкруглою апсидою і двома дзвіницями, одна з яких має годинник куранти. Головний фасад прикрашений портиком із чотирьох коринфських колон, до якого ведуть гранітні сходи, відреставровані в 1980-х. Костел стоїть на високій горі. Раніше будівля домінувала на місцевості, однак сучасні забудови частково закрили огляд. Інтер’єр костелу виділяється поміж інших споруд завдяки витонченим ліпним прикрасам. 

Фото: Еспресо: Біла Церква

Євген Чернецький пояснює, що встановлення костелів на підвищеннях — це європейська традиція.

"Зазвичай костели розташовують так, щоб вони домінували над місцевістю. Часто на них встановлювали годинники, чий бій було чути в усьому місті, і за ним мешканці могли відраховувати час навіть без циферблата. Так було і в цьому костелі, хоча до кінця 1970-х годинник певний час не працював, а його відновленням займався працівник музею, для якого це було більше хобі, ніж обов’язок", — зазначає історик.

Сьогодні дзвіниця костелу функціонує, але піднятися на неї можуть тільки ті, хто обслуговує годинник. 

Фото: Еспресо: Біла Церква

"Були спроби відкрити екскурсійний маршрут на дзвіницю, звідки можна побачити панораму міста, Рось і Заріччя, однак сходи підходять лише для витривалих, тому літнім людям піднятися туди було б непросто", — додає Чернецький.

Експерт також пояснює, що ліпнина будівлі містить християнські символи, які традиційно використовуються в архітектурі костелів і церков. Усередині ж споруда зазнала значних реставраційних робіт, оскільки оригінальні прикраси були сильно пошкоджені. Майстри відновлювали ліпнину на основі збережених фрагментів, що дозволило повернути інтер’єру його історичну велич та надати споруді завершеного вигляду.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Цікаво зазначити, що орган в костелі був важливим елементом для проведення богослужінь, але його розміщення та розміри мали певні відмінності із сучасним музичним інструментом. 

"Зазвичай у костелах встановлюють органи, розміщені на хорах, за спиною і зверху. Є свідчення, що в костелі Святого Іоанна Хрестителя також був орган, про що свідчать документи 19 століття, хоча це був не дуже великий інструмент, і стояв він не там, де зазвичай розташовують вівтар у римо-католиків", - пояснює він. 

Фото: Еспресо: Біла Церква

Таємниці підземелля: як Браницькі добирались від костелу Святого Іоанна до Літнього палацу

Костел Святого Іоанна Хрестителя в Білій Церкві зберігає чимало таємниць, які привертають увагу не лише туристів, але й місцевих жителів. Протягом століть у стінах цієї святині виникало безліч легенд і міфів. Однією з таких загадок є підземні ходи, які, за чутками, з'єднували костел з іншими важливими об'єктами міста.

Гідеса Ірина Кузьменко розповідає, що існувала легенда про підземний хід, який нібито починався біля костелу і тягнувся через усе місто, завершуючись біля Літнього палацу в дендропарку Олександрія. 

"Насправді цей хід був виявлений під час будівництва мосту, що зараз з’єднує центр міста з Заріччям, але, на жаль, він був зруйнований", - зауважує жінка.

Цими тунелями часто користувалась графиня Браницька. 

Як часто реставрувався костел Святого Іоанна

Костел Святого Іоанна Хрестителя в Білій Церкві зазнав численних реставрацій, і кожна з них залишила свій слід на його вигляді. Історик Євген Чернецький пояснює: "Костел реставрувався багато разів. Насправді він неодноразово ремонтувався ще в 19 столітті, коли не був пам'яткою. З документації, що стосується історико-архітектурної довідки цієї будівлі, відомо, що були втручання, які не стосувалися реставрації. Наприклад, користувачі цієї будівлі на свій розсуд змінювали деякі елементи. Пізніше, під час реставрації, майстри намагалися їх повернути, але не все вдалося. Тому костел не виглядає на 100% так, як він був у 19 столітті".

Фото: Еспресо: Біла Церква

Попри ці зміни, будівля залишає величезне враження на кожного, хто потрапляє до Білої Церкви. 

"Це все одно одна з помітних візитівок міста, його прикраса, і безумовно він домінує. Ви заїжджаєте в місто зі значної відстані та одразу його бачите"

Плани на майбутнє: чи збираються відновлювати будівлю

Костел вже давно потребує реставрації, і однією з основних проблем є резонанс, який створюють автомобілі, що проїжджають поруч. Євген Чернецький зазначає, що будівля може простояти ще століття, якщо цей вплив буде мінімізовано або зовсім усунутий. Однак, якщо транспортний рух триватиме десятиліттями, будь-які інвестиції в реставрацію не зможуть врятувати костел від руйнувань. Під час дослідження підвальних приміщень він зауважив, що навіть через камінь проходять тріщини, що свідчить про значний вплив автомобільного руху на стан будівлі.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Директор Білоцерківського будинку органної та камерної музики Віталій Саражинський після завершення повномасштабної війни планує розпочати реставрацію пам'ятки архітектури.

"До сьогодні все, що є в костелі, збереглося в тому вигляді, в якому його збудували за часів Францішка Ксаверія Браницького. Однак будівля потребує реставрації, оскільки існує багато проблем: розташування на горі, близькість до річки та вплив погодних умов. Історичну довідку ми вже зробили, і костел офіційно занесений у держреєстр. Як тільки завершиться повномасштабна війна, ми плануємо розпочати реставрацію", – поділився із журналістами Віталій Саражинський.

Статті про інші пам'ятки міста

• Зимовий палац Браницьких: аристократична резиденція, що стала культурною перлиною міста.
• Сакральна загадка Браницьких: що приховує сад "Мур".
• Від заснування до сьогодення: історія Торгових рядів у Білій Церкві.