Російські фейки та брехня про історію України: як протистояти

Історик та блогер, якого дивляться сотні тисяч людей по всьому світу, Віталій Дрібниця в інтерв'ю Еспресо: Біла Церква розповів чому вирішив спілкуватися з росіянами в "Чат-рулетці" та вести просвітницькі блоги. Також чоловік ділиться своїми думками щодо рівня знань росіян та можливих покращень в історичній освіті України.

Що спонукало вас розпочати спілкування з росіянами в "Чат-рулетці" та вести просвітницькі блоги?

Я сумніваюся, що доношу до росіян якусь правду, адже мене дивляться 95% українців і це для них. Спочатку я почав слідкувати за українськими блогерами і, як історик, помітив багато помилок. Я вирішив: ось, я з’явлюсь і розповім правду. А насправді ж в мене не менше помилок, ніж у тих блогерів.

Як відбувається спілкування з росіянами в "Чат-рулетці"?

Співрозмовник там обирається випадковим чином, а з 2-годинного спілкування, в ефір виходить лише 15-20 хв. Все проходить по-різному: іноді я чекаю, поки мені закинуть гачок і я бачу, що людина готова до спілкування, але здебільшого я починаю діалог. І хоча я хочу спілкуватись про історію, але в реальності це виходить не завжди.

Як ви оцінюєте рівень історичних знань у росіян?

Багато хто не знає своєї історії, і це нормально. Але проблема в тому, що росіяни не просто не знають свою історію, а роблять це агресивно. Вони нав’язують своє незнання нам. І пропаганда по телевізору і вся система академічної та історичної освіти в Росії побудовані на міфологічних засадах. 

Найбільш поширені міфи: Русь — це російська держава, Бандера — фашист чи нацист, України не існує, а українці та росіяни — один народ.

Як співрозмовники сприймають вашу інформацію?

Донести до них правдиві факти про історію, особливо українську, майже неможливо. Вони часто відповідають, що це лише точка зору українських істориків або мої інтерпретації. Я пояснюю, що це академічна точка зору, але вони не хочуть слухати.

Читайте також: "В освіті криза": науковці та вчителі Білої Церкви палко відреагували на об’єднання предметів "Історія України" та "Всесвітня історія"

Серед всіх людей, з якими ви спілкувались, чи були люди, які визнають правдивість фактів, які ви надаєте?

Так, такі люди є. За три роки моєї роботи через мене пройшли десятки тисяч росіян, і лише близько 5% з них визнають України. Є ще історики чи студенти історичних факультетів — з ними можна вести серйозну розмову. Але решта населення живе у світі міфів.

Як на вашу думку можна покращити історичну освіту в Україні?

Для покращення навчання історії необхідно збільшити кількість годин, бо одна чи півтори години на тиждень — це більше нагадує формальність, ніж навчання. А для того аби Україна була належно представлена у світовій історичній науці, державі слід перекладати українські академічні дослідження на іноземні мови та активно їх популяризувати. Але, на жаль, наша держава цим зовсім не займається.

Що порекомендуєте молодому поколінню для кращого засвоєння історії?

Потрібно читати популярні видання, бо академічні роботи часто дуже складні для сприйняття. Також в Україні є кілька хороших журналів, які просувають українські наративи. Один із найкращих екскурсів в історію — книга Сергія Плохія "Брама Європи". Рекомендую всім почати хоча б з цього.

• Вулиці, парки та пам’ятки: що поєднує Кобзаря з Білою Церквою.