Історії боротьби: у місті відкрили фотовиставку "Права в наших руках"

4 червня у Білоцерківському краєзнавчому музеї презентували проєкт Amnesty International Ukraine, що через історії українців розповідає про права людини під час війни. Відкриття виставки приурочили до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України

Зміст

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Експозиція показує, що право на життя, освіту, здоров’я, сім’ю чи свободу слова не обмежується нормами законів та міжнародними документами. Під час війни ці права набувають особливого значення й потребують постійного захисту.

"Ця виставка називається "Права в наших руках", і вона про те, що дуже багато українців, які не є професійними правозахисниками чи юристами, щодня своїми діями захищають права інших людей - право на життя, культуру та свободу висловлення поглядів. Такі люди присвячують своє життя тому, щоб інші могли жити вільніше, навіть у найважчих обставинах", - зазначає координаторка медіа і кампаній Amnesty International Ukraine Валерія Бурлакова.

фото: Еспресо: Біла Церква

Проєкт об’єднав історії людей із різним життєвим досвідом, яких поєднує одне - готовність діяти заради інших та відстоювати права людини навіть у найскладніших обставинах.

Право на життя

фото: Еспресо: Біла Церква

"Рятувати кожне життя, обіймати серцем та зцілювати - найвища цінність", - Марта Левченко.

Засновниця "Міста Добра" - кризового, реабілітаційного та паліативного центру для жінок, дітей і собак. Понад п’ятнадцять років вона підтримує вразливі сім’ї. Після початку повномасштабного вторгнення "Місто Добра" надає прихисток дітям, евакуйованим із прифронтових та окупованих територій, зокрема дітям з інвалідністю, дитячим будинкам під час евакуації та дітям, які пережили нехтування їхніми потребами.

Її команда відома завдяки допомозі, зокрема, маленькому хлопчику, який доглядав за двома старшими братами з інвалідністю, доки всі троє не евакуювались до "Міста Добра".

Право на здоров’я

фото: Еспресо: Біла Церква

"Радість від порятунку життя", - Яна Зінкевич.

Засновниця та командирка добровольчого Медичного батальйону "Госпітальєри" - цивільної, недержавної медичної організації.

З 2014 року вона очолює евакуації поранених, зокрема військових, із прифронтових районів у безпечні місця для отримання медичної допомоги. Батальйон також надає життєво необхідну допомогу цивільним у зонах, постраждалих від війни - часто це єдина доступна медична підтримка.

Яна - ветеранка з інвалідністю, нині очолює парламентську комісію з медичної, психологічної та соціальної підтримки ветеранів та сімей військовослужбовців.

Право на освіту

фото: Еспресо: Біла Церква

"Все, що я роблю у своєму житті, я роблю насамперед для себе. Бо для мене важливо, щоб моя Україна була вільною та незалежною", - Наталія Шило.

Учителька математики й фізики, переселенка з Горлівки. У 2021 році була заарештована російськими окупаційними силами під час відвідування тяжкохворої матері. Провела майже чотири роки в ув’язненні за сфабрикованими звинуваченнями у "шпигунстві"; звільнена у квітні 2025 року.

Попри пережиту травму, Наталія публічно розповідає про те, що відбувається з учителями та іншими цивільними під час окупації, і залишається символом спротиву - наголошуючи, що освіта, правда та людська гідність мають вижити навіть під час війни.

Право на гідність та гуманне ставлення

фото: Еспресо: Біла Церква

"Коли мені важко, мене тримає розуміння, що багатьом набагато важче, і що в мене немає варіанту здатися", - Максим Колесніков.

Ветеран і колишній військовополонений. Майже рік провів у російському полоні. Після звільнення фото, на якому він тримає яблуко, облетіло весь світ як потужний символ нелюдського поводження з українськими полоненими. Нині Максим працює психологом, підтримуючи ветеранів через фонд "Веста" - партнера Amnesty International Ukraine в освітньому проєкті "Трайб".

Право на сімейне життя

фото: Еспресо: Біла Церква

"Віра. Діти. Сім’я", - Ельміра та Юрій Баранови.

Батьки Ернеста Баранова - зниклого безвісти українського морпіха. Ернест досі офіційно не підтверджений як військовополонений, але звільнені українські полонені повідомили, що бачили його живим у російському полоні. Ситуація може становити насильницьке зникнення.

Родина родом з окупованого Криму. Батьки Ернеста відвідують кожен мітинг і кожен обмін полоненими, не припиняючи пошук сина. Юрій пообіцяв не голитися, доки знову не обійме свою дитину.

Право на достатнє харчування та житло

фото: Еспресо: Біла Церква

"Тримаюся за віру в повернення додому, нашу перемогу та життя у своєму домі під старість років", - Олена Бєлозоренко.

Її родина покинула дім на Херсонщині через розв’язану Росією війну. Вони пережили вісім місяців окупації в селі Станіслав. Після звільнення постійні обстріли зробили перебування там неможливим. Нині Олена разом із чоловіком відбудовує екоферму "Лиманська Коза" у Київській області, створюючи новий дім для своїх тварин і виготовляючи корисні продукти для місцевих громад.

Свобода вираження поглядів

фото: Еспресо: Біла Церква

"Я фотографую і знімаю, щоб задокументувати зло! Зло має бути покаране і нести відповідальність! Я це знімаю для нашої історії!", - Іван Любиш-Кірдей.

Воєнний кореспондент Reuters. Документував події Євромайдану, анексію Криму, Іловайськ та повномасштабне вторгнення. У серпні 2024 року був тяжко поранений унаслідок ракетного удару по готелю в Краматорську - удару, що забрав життя інших журналістів. Іван понад місяць перебував у комі. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році понад 100 працівників медіа були вбиті, десятки поранені, затримані або зникли безвісти.

Право на гендерну рівність

фото: Еспресо: Біла Церква

"Заради тих, хто бореться. Заради збереження України для дітей. В пам’ять про тих, кого ми втратили", - Вікторія Дворецька.

Ветеранка, активістка, радниця Військового Омбудсмана. Експертка Офісу з підтримки реформ Міністерства оборони. Ключова учасниця кампанії "Невидимий батальйон". Перша жінка в Україні, яка офіційно отримала бойову військову спеціальність.

Право на свободу пересування

фото: Еспресо: Біла Церква

"Заради нашого майбутнього", - Іван Саранча.

Прожив 11 років в окупованому Росією Луганську. Після досягнення повноліття таємно виїхав на підконтрольну Україні територію. Нині навчається в Києво-Могилянській академії, працює в Save Ukraine та відстоює права українських дітей.

Право на мирні зібрання та свободу об’єднань

фото: Еспресо: Біла Церква

"Заради справедливості, в розумінні верховенства права", - Масі Найєм.

Юрист і правозахисник. Народився в Кабулі, Афганістан; у дитинстві переїхав до Києва як біженець. Добровольцем воював за Україну, був тяжко поранений у 2022 році.

Право на ідентичність і культуру

фото: Еспресо: Біла Церква

"Я роблю це для всіх, кому важливо пам’ятати ціну нашої свободи", - Гаяне Авакян.

Журналістка з Бахмута. Співзаснувала платформу "Меморіал", що документує історії людей, убитих Росією, та формує нову культуру пам’яті.

Право на протест

фото: Еспресо: Біла Церква

"Обіймаємося", - Неллі Ковальська та Степан Симчич.

Неллі працювала журналісткою під час Революції Гідності, документуючи протести, ризикуючи життям. Після народження сина Степана стала активною захисницею прав людей в аутистичному спектрі. Сьогодні мати й син разом беруть участь у мирних протестах.