Сім'я Браницьких: якою була магнатська родина та яку роль відіграла в історії Білої Церкви

Як Браницькі вплинули на розвиток міста та яке місце вони посіли в його історії розповідає Еспресо: Біла Церква.

Чим особливий рід Браницьких та хто з них освоївся на Білоцерківщині?

Браницькі — польські шляхетські та магнатські роди, які залишили помітний слід в історії. Їхні родоводи пов'язані з чотирма гербами: Голобок, Гриф, Корчак і Яніна. Саме представники роду герба Корчак оселилися на територіях Білоцерківщини.

За словами історика Євгена Чернецького, Браницькі були приватними власниками Білої Церкви майже 140 років.

"З літа 1779 року до кінця 1918 року Браницькі були власниками Білої Церкви та великих навколишніх маєтків. Їхні землі утворювали величезний суцільний масив: на півночі простягалися від Стугни під Звенигородкою, а на сході охоплювали середню течію Русі. Ця територія за розмірами порівнянна із сучасним Білоцерківським районом", — розповідає науковець.

Фото: із загальнодоступних джерел

Наповнили місто історією: які пам'ятки архітектури з'явились у Білій Церкві за часів Браницьких?

У 1917 році, рішенням тимчасового уряду, Білій Церкві було повернено статус "міста", який вона втратила наприкінці XVIII століття. У цей період тут було дуже мало імперських установ, оскільки воно належало до Васильківського повіту Київської губернії. Загалом, більшість державних організацій знаходилися у Василькові. Натомість у Білій Церкві діяли лише поліція, деякі повітові відділення та інші чиновники. Проте, центром керівництва міста було головне управління маєтками Браницьких, яке розташовувалося в ансамблі будівель Зимового палацу.

Читати також: Зимовий палац Браницьких: аристократична резиденція, що стала культурною перлиною міста.

"Браницькі, як власники Білої Церкви, безсумнівно, відіграли ключову роль у розвитку міста того часу. Вони збудували частину Білої Церкви, яка довгий час була відома як "Нове місто" — навколо БРУМу. Ще взимку 1801 року на місці нинішніх торгових рядів та прилеглого кварталу розташовувалися пасовиська. Саме тоді архітектор на службі Браницьких розпланував місто. Магнати витратили свої кошти на будівництво БРУМу, а згодом і Костелу Святого Іоанна, церкви, а також сприяли зведенню великої синагоги. Вони зробили значний внесок: перебудували міську резиденцію, яка згодом отримала назву "Зимовий палац", збудували ансамбль споруд навколо нього та комплекс будівель гімназії. Усе це мало великий вплив на розвиток Білої Церкви, адже тут був центр управління всіма маєтками, звідси надходили їхні прибутки, частина з яких витрачалася. В цілому, це все дуже впливало на загальний розвиток торгівлі та ділову активність міста", — зазначає Євген Чернецький.

Також гімназія, яку збудували Браницькі, відіграла дуже велику роль, оскільки ціла економіка була пов'язана з її діяльністю: сюди вступали діти, які хотіли навчатися, приїжджали батьки, які купували тут житло.  

Фото: із загальнодоступних джерел

Також графська сім’я створила резиденцію "Олександрію", яка почала будуватися у 1783 році. На той момент у цьому місці приймали гостей, родичів та інших осіб, а самі Браницькі мешкали там переважно влітку.

Фото: Еспресо: Біла Церква

"Олександрія, як і університет, має важливе значення, оскільки ми поступово втрачаємо історичні пам'ятки в центрі Білої Церкви. До прикладу зберігся лише ансамбль біля Старої пошти, за яким фактично ніхто не слідкує. Інші ансамблі поступово знищено: від групи об'єктів біля Костелу залишилася лише основна будівля, від ансамблю Зимового палацу — тільки дві споруди. Щодо забудови Торгових рядів, то з неї збереглося лише кілька житлових будівель, решта ж належить до другої половини XX століття", — зауважує історик.

Фото: із загальнодоступних джерел

Цікаві факти від історика: як Францішек Ксаверій Браницький поширював чутки про належність жінки до роду російської імперії та вигадав титул для сім'ї ?

Євген Чернецький розповів, що насправді графський титул Браницькі присвоїли собі самостійно, оскільки згідно з сеймовими рішеннями ще XVII століття у Речі Посполитій, де родина Браницьких набула багатства та впливу, були заборонені подібні статуси.

"Однак це не заважало людям отримувати титули закордоном або навіть вигадувати їх. Олександра Василівна, яка вийшла заміж за Францишека-Ксаверія Браницького, при дворі в Санкт-Петербурзі мала титул графині, оскільки не змогли знайти іншого формулювання для її імені. Цим титулом скористався її чоловік Францишек-Ксаверій . Згодом, їхньому сину Владиславу Гжегожу імператор Микола I офіційно надав графський титул", — зазначає історик Євген Чернецький.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Цікавим фактом також є те, що до смерті свого чоловіка Олександра Браницька не відігравала значної ролі в управлінні маєтками або в суспільному житті Білої Церкви, хоча її образ часто використовувався для презентації родини.  

"Вона була насамперед дружиною, яка народжувала дітей, і, можливо, мала якусь роль у веденні сімейних справ, але не більше. Я не маю документальних підтверджень, що її чоловік радився з нею щодо важливих питань. У мене є відомості, що близько 1799 року вона подавала певні економічні пропозиції, однак ці ідеї були відкинуті. Ксаверій не брав на себе розв'язання цих питань, а доручив їх розглядати своєму чиновнику. Загалом, до 1819 року її думки не мали ваги", — додає Євген Чернецький.

Фото: із загальнодоступних джерел

Однак Францишека-Ксаверія Браницький неодноразово користувався походженням своєї дружини та поширював чутки про її належність до імперського роду. Зокрема, граф розповідав, що Олександра є дочкою Катерини II.

"Це була частина його стратегії, щоб підвищити свій власний статус, адже він претендував на корону Речі Посполитої. Францішек, спираючись на своїх прибічників, ширив ці чутки серед людей. І хоча ця інформація не мала під собою жодних реальних фактів, вона давала йому можливість відчути себе частиною королівського кола", — поділився науковець.

Він також додає, що Олександра насправді була рідною племінницею Григорія Потьомкіна та перебувала під його опікою після смерті своїх батьків.

Як Браницькі підтримували антиросійські повстання та не потрапили під слідство?

Наприкінці квітня 1863 року січневе повстання, що почалося в польській частині Російської імперії, охопило й Київську губернію. Події розгорталися злагоджено та організовано: повстанці, які вдень виконували обов'язки службовців імперії, вночі озброювались, сідали на коней і вирушали у бій проти російських військ.

Історик Євген Чернецький пояснює, що повстання мало координаційний центр, адже дії відбувалися одночасно на всій території губернії. 

"Матеріали слідства свідчать, що маєтки Браницьких у Білоцерківському, Ставищенському та Богуславському регіонах стали головними осередками повстання. Це дозволяє припустити, що управителі маєтків і самі Браницькі відігравали ключову роль у координації дій", — зазначив Чернецький.

Зокрема, граф Олександр Браницький, який керував Ставищенською частиною маєтків, був засланий до Саратова під поліційний нагляд. Хоча обвинувачення проти нього висувалися, жодних доказів не було знайдено. Однак указом імператора Олександра II підозрюваних у причетності до повстання можна було висилати без суду та слідства.

Фото: із загальнодоступних джерел

 "Браницькі були глибоко залучені до антиросійського підпілля, хоча слідство цього не довело. Наприклад, граф Владислав Міхлав Браницький, власник маєтків під час повстання, перебував під таємним поліційним наглядом. Його запросили на розмову з генерал-губернатором, який порадив звільнити головного управителя, теж підозрюваного у повстанні. Керівниками повстання назвали скромних людей, яких згодом розстріляли. Важливо зазначити, що у маєтках Браницьких діяли таємні польські школи, які закривалися російською владою, а викладачів карали. У Білоцерківській гімназії була підпільна польськомовна бібліотека, а деякі учні приєдналися до повстанців", - поділився із журналістами історик.

Після придушення повстання граф Олександр почав готуватись до виходу з російського підданства та придбав маєтки в Австрії.

Анна Вольська: остання представниця роду Браницьких

Останньою представницею славетного роду Браницьких була Анна Вольська, яка померла у віці 98 років. Вона була прапраправнучкою Францишека-Ксаверія та Олександри Браницьких.

Анна Вольська здобула визнання не лише завдяки своєму походженню, а й за свою громадянську позицію. Під час Другої світової війни вона була медсестрою в польовому шпиталі та діяла в польському підпіллі, виступаючи проти нацистської та сталінської влади. За це вона зазнала репресій від НКВС, але не зламалася і продовжила боротьбу.

Фото: із загальнодоступних джерел

Після війни Анна займалася громадською діяльністю, написала кілька книг, серед яких "Не відправлені листи", а також публікувала статті про свою родину. Вона залишила важливий слід у польській історії та культурі.

За словами історика Євгена Чернецького, Анна Вольська двічі відвідувала Білу Церкву в 90-х і на початку 2000-х років.

"У 1947 році помер батько пані Анни, якого звали Адам. Це був останній чоловік з роду графів Браницьких. Після нього рід вважали завершеним, як кажуть, 'поменчук'. І ось тепер, коли пішла пані Анна, цей рід справді відходить в історію. Проте, варто зазначити, що нащадків Браницьких досить багато по всьому світу, особливо через жіночу лінію від різних графинь. Напевно, зараз це принаймні кількасот людей, серед яких були й дві сестри пані Анни, у кожної з яких були родини", — розповідає історик Євген Чернецький.

• Від заснування до сьогодення: історія Торгових рядів у Білій Церкві.
• Костел Святого Іоанна: винятковий спадок міста, де кожен звук органу — частина історії