Якщо медицина адаптується до вимог громади, галузь досягне успіху

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Ви нещодавно стали керівником міської лікарні №1. Що вас, не місцевого, мотивувало очолити провідну лікарню Білої Церкви?

Я отримав цю пропозицію від свого давнього товариша, з яким знаюся понад 20 років, Юрія Савчука. Стосовно Білої Церкви, я вам скажу так. Я народився в Старій Дарниці, і будинок, в якому ми жили, знаходився на вул. Гостинна, в приватному секторі. Зараз Київ перетворюється на банальний мегаполіс, і маючи досвід у житті й роботі, я мріяв переїхати з Києва у справжнє українське місто. Біла Церква є таким містом своєю харизмою та світоглядом. Тож я сподіваюся, що роботою тут доведу, що можу бути гідним громадянином Білої Церкви.

Де ви до цього працювали і який у вас досвід?

 У 1994 році закінчив Український державний університет, на тепер Богомольця, з відзнакою. Це вже стаж майже 30 років. Інтернатуру проходив у Центральній міській лікарні за фахом урологія. Так сталося, що в моїй родині з цим були проблеми, тож я вибрав цей фах. Після того я працював безпосередньо лікарем, завідувачем відділення. Перша освіта в мене була немедична, родина технічна, і я до цього, ще до армії, закінчив технікум. Тому була можливість об’єднати два напрямки: медицина і техніка. І за цим напрямком я став лікарем-аплікатором німецької фірми, яка виготовляє обладнання, що застосовується переважно в урологічній практиці. Це дало можливість побачити світ, лікарів, різні клініки, технології. Потім я повернувся вже завідувачем, реалізував цю ідею в Центральній міській лікарні Києва. Після того отримав пропозицію на державну службу і майже півтора року був заступником начальника управління та начальником відділу з опіки недієздатними Святошинської адміністрації. Потім повернувся до практики і працював з 2012 року у лікарні швидкої допомоги Києва. В принципі, в Білій Церкві, на мою думку, навіть простіше реалізувати зміни закладу, ніж у Києві. Це пов'язано з тим, що громада відносно маленька, її простіше проаналізувати, вималювати тенденції, тренди і решту заходів. Київ у цьому плані набагато складніший. Тому коли була така пропозиція від мого товариша, я її прийняв зі вдячністю.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Ви зовсім нещодавно прийшли на посаду. Що за цей час ви встигли змінити і взагалі, які проблеми побачили в лікарні?

Одномоментно проблеми є по всіх закладах в принципі, тому що вони не встигають за плином часу. Це відображається насамперед у кадрових питання. Готуючись до розмови, я продивився, як нині виглядає медична галузь у віковому зрізі європейської спільноти. Вони б’ють на сполох: у 13 країнах із 44 середній вік медпрацівників вище 50 років. В інших країнах, можливо, за рахунок міграційних процесів, непогано виглядає Німеччина, де середній вік стає 38-42 роки. У нас по лікарні я скажу так: 580 працівників, із них 47 пенсіонерів, 137 осіб 50+. І якщо ми беремо від 60 до 50 – ще 173 особи. А беремо 25 і молодше. Їх 23, із них 15 інтерни, які прийшли до нас навчатися.

Чому так мало молоді?

Якщо ми візьмемо освітній профіль, то на сьогодні в Україні 15 медичних факультетів видають при наймі близько 5 тисяч лікарів. Таким чином начебто має бути забезпечена галузь. Водночас наразі є перекос, і багато хто закінчуючи заклади, ідуть працювати у фармацію. Проблема інша – зростання цін фармпродуктів. Відтак медична галузь не встигає, не може забезпечити належну якість, оскільки дуже дорожчає фармація. Але повернуся до кадрів. Які мої бачення, що б я хотів зробити? Основна ідея – утримати молодих фахівців у лікарні.

Тобто нам не вистачає молоді чи в принципі фахівців бракує?

Те, що в кадровому потенціалі ми відчуваємо голод, це факт. Але потрібно робити дуже непопулярні заходити для того, щоб приводити сучасну систему надання послуг до належного рівня.  Є багато культуральних моментів, пов’язаних із нерозуміння певної зміни відносин пацієнт – лікар.

Яких саме фахівців не вистачає?

Сьогодні не вистачає усіх. Була навіть така думка, що ситуація з ковідом підштовхне медичний сектор, фахівців стане більше в принципі саме за рахунок того, що в суспільстві була така серйозна медична проблема. Проте ці очікування не справдилися. Війна також вплинула на те, що на сьогодні багато фахівців задіяні в системі надання військово-медичних послуг. Більше потрібні молоді люди, активні, які здатні працювати в критичних станах. Вони на сьогодні все більше залучаються до системи медичної і збройних сил. Ми маємо справу з людьми передпенсійного віку. Тому впровадження належного рівня стикається з певними культуральними традиційними проблемами.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Чи вистачає фінансування лікарні від громади і від держави?

На сьогодні медична галузь фінансується з НСЗУ. Вона є похідною від казначейства. Таким чином начебто хороша ідея, і правильна ідея, коли відшкодовується медична послуга, поширена і є де-факто і де-юре законом по всій медичній галузі. Але відбувається наступний тренд. НСЗУ насамперед ставить за мету створити оптимальну самодостатню систему, яка зможе надавати послуги на тому рівні, який вона виставляє для всіх лікарень в тій чи іншій області, в тому чи іншому регіоні. Стратегія визначається так: є так звані стейкхолдери, ті, хто фактично створюють політику в системі охорони здоров'я. Стейкхолдери та їх пропозиції, коли вони виходять зі світових трендів, не можуть бути залучені нами, тому що ми маємо інший анамнез, історично сформований тип медичної галузі. Відповідно, ми знаходимося у воєнному стані. Ми не маємо таких матеріальних та наукових ресурсів. На жаль, стратегія спрямована на те, щоб своїми нормативами призвести до зменшення кількості закладів, які надають медичну послугу.

А чому?

Проблема фінансування. У нас немає бюджетоутворення. Війна внесла свій вклад. У нас фактично бюджетоутворення зменшилося.

Якщо сказати просто, то грошей не вистачає? Значно зменшилося фінансування від НСЗУ?

Але робиться це надзвичайно елегантно. Нам виставляють умови, за якими ми не можемо відповідати тим вимогах, за які можемо отримати кошти. Тобто нас ставлять перед фактом, що ми повинні відповідати певним вимогам. І одна з таких вимог, яка активно пропагується, це збільшення штатного розпису лікарні.

Фото: Скриншот з Еспресо: Біла Церква

Люди скаржаться, що в лікарні просять за все платити. Чи можете ви розповісти, що платно, а що безкоштовно?

Проблема не безпосередньо у наявності платних послуг - вони є у всіх закладах. Частково вони виконуються. Припустимо, я зараз торкнуся цінової політики. Наша лікарня за минулий місяць заробила близько 50 тис. грн, у січні було більше. Це добровільний крок лікарів, які залучають пацієнтів до платних послуг. Не забуваємо, що майже всі пацієнти так чи інакше мають контракти з сімейними лікарями, декларації. Але за цим деклараціями формується довга черга до конкретного фахівця. Чи є така практика у світі? Вона повсякденно, вона всюди є. На жаль, вона не стає системою покращення навіть для багатих країн. Наведу приклад. От мій товариш у Німеччині нещодавно був у Гамбурзі на з'їзді урологів. І вперше Німеччина заявила про скорочення муніципальний урологічних клінік з 179 до 111 до 2030 року. Це країна, яка має приріст ВВП, стабільно росте як економічна держава. Багатофакторна ця вся проблема. Є особливості, коли лікарі з певних причин завжди розраховували, скажемо так, на подяку від пацієнта.

А чи вистачає обладнання, чи є швидкі, чи достатньо їх?

Швидкими опікується система екстреної допомоги. Ми - заклад, який не має безпосередньо системи транспортної доставки пацієнтів. Ми використовуємо загальнодержавну систему. Мені важко сказати, проте за часом доставки на сьогодні екстрена допомога працює, на мою думку, на належному рівні. І це тим більше важливо, тому що в нашій лікарні буде відкриватися відділення ендоваскулярного протезування і будуть потрапляти пацієнти у гострому стані з інфарктами міокарда. Тут є інші нюанси по лікарні: має підтягуватися служба реанімаційна, яка на сьогодні не відповідає навіть критичним вимогам.

У чому саме проблема полягає?

Проблема у зношеності ресурсної бази, штату. Це серйозна проблема. Я хочу утримати молодь. Молоді треба показати, що вона може працювати і з цим обладнанням. Головне, щоб вони лишалися і ставали фахівцями. Ми готові підтримати їх. Я маю величезну надію на молоде покоління в цьому відношенні. Кожного лікаря треба оберігати, тому що наразі лікарі стають вразливими від професійного вигорання, специфічної системи, підходу до інформаційних цифрових систем. Вони не можуть часом догнатися і мати нові знання і з фармацією, яка розганяється і стає короткоживучою, але більш насиченою. Маємо адаптуватися.

Давайте коротко: чи потребує реформ медична галузь?

Ми вже багато реформ проходили. Я вважаю, що на сьогодні медична галузь потребує чіткої адаптації вимогам безпосередньо громади, місця, де вона знаходиться. Ми маємо дуже велику різницю між громадою Львівщини і громадою Сумщини – ми маємо реальне життя. І це життя вже не піде від нас найближчим часом. Тому насамперед медицина має адаптуватися до вимог громад. Якщо це буде зроблено – успіх буде досягнуто в медичній галузі.

• Опалювальний сезон у 2024-2025 роках: прогнози фахівця.
• Мистецтво для душ будь-яких форматів. Як працює театр в умовах сьогодення.