Розмінування: як сапери рятують життя, знешкоджуючи смертельні пастки

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Як стверджує начальник піротехнічного відділення ГУ ДСНС України аварійно-рятувального загону у Київській області Максим Ляпун, ця професія небезпечна і виснажлива, а обсяг роботи — масштабний. Вони виїжджають як на ліквідацію наслідків ворожих обстрілів та виявлення поодиноких вибухонебезпечних предметів, так і на розмінування деокупованих територій. Білоцерківська група долучалася до розмінування багатьох областей, зокрема Київської, Миколаївської та Харківської.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

"Кожна міна є унікальною, тому що кожен сапер, який закладає вибухівку, робить це і для ліквідації живої сили, і як пастку для інших саперів. У цьому ми переконуємося щодня. Тому кожна міна, яку ми знаходимо, вилучаємо і знищуємо, — унікальна. Вибухонебезпечних предметів — велика кількість: від стрілецької зброї, інженерних боєприпасів, артилерійських снарядів до гранат — дуже багато всього. 

Є дві категорії мін. Перша — це, наприклад, стрілецька зброя, артилерійські снаряди, які ще не були використані й перебувають у транспортному положенні. Такі можна транспортувати. А є друга категорія — це вже встановлені міни: протитанкові, протипіхотні, "пелюстки", касетні елементи. Також є артилерійські снаряди, які вже пройшли канал ствола. Такі предмети необхідно знищувати на місці, адже вони небезпечні для транспортування і становлять загрозу для особового складу", — розповів  Максим Ляпун.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

Згідно зі статистикою Головного управління протимінної діяльності Міноборони, станом на березень цього року залишками війни забруднено понад 52 тис. га земель сільськогосподарського призначення. За час повномасштабного вторгнення вибухотехніки розмінували понад 4 740 га. Аби зробити територію України безпечною, потрібні роки. Ці хлопці за день можуть знайти сотні небезпечних предметів, і від їхньої роботи залежить життя багатьох.

За словами водія-сапера Миколи Семченка, від місцевого населення розвідка дізнається про бойові дії, які велися на локації. Потім дані передаються піротехнічним підрозділам для наближеного розуміння про мінування чи наявність складів з артилерійськими боєприпасами, інженерними мінами та інше. А вже після проведення цієї нетехнічної розвідки, виїжджає технічне обстеження. 

Беремо металодетектори, щупи, лопати і починаємо працювати — метр за метром, день за днем. Так і розміновуємо це все діло. Якщо вони відступали, то мінували все дуже швидко — касетним мінуванням. А якщо була довготривала оборонна точка, то мінування відбувалося більш капітально — і протитанковими мінами, і протитранспортними, і протипіхотними, і так далі", — пояснив водій-сапер піротехнічного відділення ГУ ДСНС України аварійно-рятувального загону у Київській області Микола Семченко.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

Читайте також: Талановитий сапер та чуйний сім’янин: історія героїзму Олександра Товстонога

Сапер Сергій Возний до війни працював на себе, але на початку повномасштабної вирішив, що хоче бути корисним для суспільства. Коли вперше виїздив на розмінування, його вражало як виглядають зруйновані міста. Нині вже звик і каже, що намагається жартувати, аби не падати духом.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

"Складність у тому, що це — час війни, яка вже не така, як Друга світова. Дуже багато боєприпасів, які наразі незрозумілі — і нам, і багатьом іншим. Невідомо, як із ними працювати, і саме це створює труднощі. Сапер — це взагалі така професія, де не можна поспішати. Насамперед приїжджаєш, оцінюєш обстановку, дивишся, заспокоюєшся, викурюєш сигарету —  і лише тоді починаєш потихеньку працювати", — поділився сапер піротехнічного відділення ГУ ДСНС України аварійно-рятувального загону у Київській області Сергій Возний.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

З початку великої війни загинули 100 рятувальників, ще 430 – поранені. Серед них значна кількість саперів. Мінно-вибухові травми мають важкі наслідки, і відновлення після таких поранень складне, тривале й коштовне. Тож працівники ДСНС наголошують дотримуватись правил мінної безпеки, що може вберегти найцінніше — людське життя.  

• Від ентузіазму до байдужості: як змінилося волонтерство за роки війни?