Герой України - Валерій Кучеренко відкриває заклад мрії у Білій Церкві

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Як зазначає Валерій, давно мав мрію про відкриття власного закладу, але саме після поранення він остаточно вирішив не відкладати її на потім. "Коли ж, як не зараз?". Грантів не отримував - усе вдалося реалізувати завдяки власним заощадженням.

"Ідея була ще до війни ще дуже-дуже давно. Я до цього стремився, але не було поки що можливості. То воював, то робота, то ще щось. Дуже давно планував, а тут уже як так сталось, думаю, потрібно якось на життя заробляти. Тому я вирішив відкрити свій бізнес. Спочатку планував я кав'ярні відкрити, але кав'ярні як виявилось не моє, тому вирішив піцерію відкрити", - розповідає Валерій Кучеренко.

фото: Еспресо: Біла Церква

Наразі родина активно працює над облаштуванням приміщення, і роботи вже на завершальному етапі. Встановлено спеціальне обладнання, триває закупівля необхідних елементів та атрибутів для майбутньої піцерії. Пара з оптимізмом дивиться в майбутнє та вірить у процвітання свого бізнесу, адже вкладає в нього не лише ресурси, а й душу. У меню планують включити не тільки піцу, а й інші страви - зокрема картоплю з сиром і вершками, а також популярні снеки.

За словами дружини героя, у Білій Церкві є всі можливості для відкриття власної справи - головне мати бажання та підтримку.

" Оце саме головне, щоб коло вас була та людина, яка надихає. Вірить у вас - а я в нього", - каже дружина Валерія Вероніка.

фото: Еспресо: Біла Церква

Історія ветерана війни

Попри нинішні успіхи у підприємництві, родина Кучеренків пройшла непростий шлях, сповнений випробувань. Валерій Кучеренко брав участь у бойових діях ще з перших років війни - воював у зоні АТО, на Авдіївському та так званому "турецькому" напрямках. Із початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист України. Спочатку потрапив до ТРО, але згодом зрозумів, що це не його, і перевівся до 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

"Після ТрО я одразу попав на вугледарський напрямок. Я майже 10 місяців на вугледарському напрямку воював. Потім в нас була ротація і вже поїхав на куп’яський "боровський" напрямок, так званий. Це по факту ми проживали на Харківщині, а воювали на Луганщині", - розповідає чоловік.

Попри сильне занепокоєння дружини, яка не хотіла відпускати чоловіка на фронт, Валерій знову взяв до рук зброю та повернувся до лав захисників. Разом із побратимами він героїчно звільняв українські території від загарбників. 

Однак 2023 рік став переломним у його житті. Під час одного з бойових завдань Валерію доручили дочистити лісосмугу, оскільки попередня штурмова група потрапила в складну ситуацію - противник узяв її в кільце.

" Ми пішли їх визволяти і зачистили одну частину. Їх визволили, скажемо так. Пішли далі дочищати і мене закидали гранатами", - згадує Валерій.

фото: Еспресо: Біла Церква

Окрім численних осколкових, Валерій Кучеренко отримав і кульові поранення - ушкоджень зазнали голова, руки та ноги. 

Найбільше постраждали верхні кінцівки: праву руку ампутували одразу після евакуації, ліву - через турнікетний синдром. Лікарі також боролися за ногу, яку, на щастя, вдалося зберегти.

фото: Еспресо: Біла Церква

У березні 2024 року Валерій вирушив на лікування до США, де йому виготовили біонічні та механічні протези. Уже за кілька місяців він опанував їх і активно відновлювався, не припиняючи фізичні навантаження.

Читайте також: 65 ОМБр "Великий Луг": вмілі оборонці Запорізького напрямку

Попри важкий шлях, Валерій не лише повернувся до життя, а й реалізував давню мрію - разом із дружиною відкриває піцерію. 

Тепер він серед підприємців та закликає всіх не здаватись, а навпаки приходити і куштувати разом справжню родинну піцу. 

• Сітки без рахунку, подяки без числа: історія "Білоцерківських кікімор", які плетуть перемогу