
Залишитися чи повернутися: життя білоцерківців за кордоном під час війни
Переїзд до іншої країни - це завжди складний виклик, особливо коли в твоїй країні війна. Українці найчастіше їдуть до Німеччини, але там стикнулися з безліччю проблем
Як відбувалася інтеграція українців у Німеччині, з якими труднощами стикалися біженці, і як змінювалося ставлення до них за роки війни – розповіли журналістці Еспресо: Біла Церква білоцерківчанки Крістіна та Ася. Кожна з дівчат обрала свій шлях: Крістіна залишилася у Німеччині, Ася повернулась до України.
Життя за правилами Німеччини
Ася розповідає, що вони з сім'єю потрапили до Німеччини на евакуаційному автобусі у березні 2022 року. Їх прийняла німецька сім'я. До того ж особисто отримали багато моральної, інформаційної та матеріальної допомоги від німців.
Шлях Крістіни починався зовсім інакше. Спочатку вони з подругою жили в розподільчому таборі та не мали жодного уявлення, що буде далі. Лише через пів року ситуація почала стабілізуватися.
"На початку війни біженцям активно допомагали Червоний Хрест і соціальні служби. Також діяв 24-й параграф, який надавав українцям тимчасовий захист і продовжує діяти досі", - пояснює Крістіна.
Українці спершу проходять інтеграційні мовні курси, найчастіше до рівня B1, що дозволяє знайти "просту" роботу. Для отримання кращої професії потрібно складати іспит на рівень B2, проте не всім дають можливість навчатися безкоштовно.
"Раніше можна було повторно пройти курс у разі провалу на іспиті, але тепер це неможливо. Якщо не здати з першого разу, можна лише за власні гроші перескладати іспит. А без знання мови знайти роботу дуже складно, хіба що на посаді прибиральниці в готелі", - додає дівчина.
Фото: особисті світлини Крістіни
Проблеми адаптації та бюрократії
Ася зазначає, що оформлення документів стало для неї одним із найскладніших випробувань. Процес затягувався на тривалий час, у паперах часто допускали помилки, а чіткої структурованості не було.
Читайте також: Страховий сертифікат "Зелена картка": що змінилось при перетині кордону.
Для Крістіни бюрократичні труднощі також були значною проблемою, проте ще виклики додав мовний бар’єр. Вона відзначає, що коли переїхала до Німеччини, то не знала їхньої мови, оскільки не була готова до таких раптових змін. Натомість білоцерківчанка володіла англійською, яка спочатку допомагала адаптуватися. Проте з часом стало очевидним, що для повноцінного життя в країні, необхідно знати її мову.
Фото: особисті світлини Крістіни
Крім того, дівчина підкреслює, що ще однією проблемою був пошук житла.
Взагалі, те, що ми знайшли житло - справжня удача. У квартирі три кімнати, і кожен із нас орендує свою. Також у моральному плані було непросто: виникало відчуття самотності через відсутність друзів і батьків, а також страх залишитися наодинці в чужій країні без знання мови
Фото: особисті світлини Крістіни
Нова мова та менталітет, нові правила, відчуття безпорадності, відчуття, що ти лише сидиш на чужих хлібах, самотність - все морально давило протягом всього часу, навіть, коли здається, що ти вже інтегруєшся", - зазначає Ася.
Крістіна додає, що адаптація включала не лише мовний бар’єр, а й звикання до іншої манери спілкування та зовсім іншого способу життя. Окрім цього, оскільки вона переїхала до Німеччини вже через рік після початку війни, то встигла відвикнути від життя в мирному середовищі.
- Актуальне
- Важливе