Квадробіка: свобода самовираження чи відхилення в поведінці

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Що це за нова субкультура та як людям реагувати на тих, хто копіює тварин?

Це такий цікавий прояв нашої психіки, якщо взяти зі сторони психології. Якщо ж зі сторони соціальності, це субкультура. Це має соціум прийняти саме середовище і тих людей, які позиціонують ту чи іншу поведінку. Якщо суто взяти сучасність, 21 століття, то це круто. Якщо ми в цих паралелях будемо розглядати, то дійсно буде складно. Оскільки я експерт із психології, будемо розглядати суто психологічний напрям, не враховуючи соціальність. Але за другою освітою я біолог. Тому саме на цій призмі психології і біології квадроберство заходить у цей пункт. Ви запитали, що це таке і як на це реагувати? Ці люди вдягають маски, хвости і демонструють поведінку тварини. І таким чином це все в соціумі: людям потрібно, щоб їх бачили. Коли це робить дитина вдома, коли це дитина робить у присутності своїх друзів, на якійсь вечірці, це круто, тобто у нас маскарадність, вечірка. А це демонстрація в просторі соціальному. І вона лякає. Насамперед виникає страх середовища: хто це пішов, чому дівчинка пішла з хвостом? Якщо у нас раніше так заходили вушка на голові, ми це лайтово сприймали, що то кицька. А це вже і маска заходить. Тобто ми ховаємо обличчя під маскою. Тож якщо взяти суто психологію маскування, виникає питання: чому психіка, чому людська персона homo sapiens, людина розумна, маскується під ссавця, більш нижчого еволюційно? Виходить, якщо взяти нашу екологічну і харчову піраміду, людина починає деградувтаи. Тобто виникає питання: це адаптація чи регрес?

А ви знаєте, звідки ця субкультура нас прийшла?

Це східна, японська.

Тобто це не утворилося в Україні?

Ні. Це звідти. І там такі от просто особливості, як мені розповідали мої клієнти. Якщо взяти вікову категорію клієнта, кого це лякає і кому це подобається, це дитина 8, 9, 10 років. Тобто це не підлітки, це не тінейджери, які себе реалізують. Для підлітка важливо, щоб його соціум прийняв. А тут малишня така, вибачте, що так критично, ще і не підліток, і вже не дитячий садок. Це молодший школяр. І саме на цю категорію поширюється ця субкультура.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Дуже класне запитання. Перша реакція - соціальна реакція. Не звернути увагу ми не можемо, ми обов'язково подивимося. Наша психіка буде розглядати. Тому що це вперше зацікавленість, тобто емоція інтересу обов’язково включиться. Виникне питання: що зробити, яку реакцію дати? Чи принизити людину, чи знецінити, чи агресивно поводитися з нею, чи уникнути? Тобто якщо ми будемо уникати, це буде наша безпека. Якщо ми почнемо щось агресивно ставитися чи щось запитувати, тобто заходити в комунікацію, ми не знаємо на даний момент, яку модель поведінки ця людина для себе обрала. Тому моя рекомендація все ж таки уникнути. Можна поспостерігати, подивитися, тому що це для нас вперше, але не чіпати.

Відомо, що квадробери діляться на певні групи. Є ті, хто просто одягають маски, хвостики, бігають гавкають, нявкають. А є ще такі, що можуть напасти на людину, вони, здається, агроквадробери називаються. Як реагувати на таке, коли до тебе відбігає людина, хоче вкусити тощо?

Саме це стало тим пунктом, чому психіка починає вибирати, чи бути квадробером, чи не бути. Тому що коли це загально ми кажемо, квадробери. А от агроквадробери вже агресивні. Вони нападають на цих квадроберів і можуть нападати і на звичайних людей. І коли просто звичайний квадробер іде, хтось думає зі звичайних людей, що це агроквадробер. І щоб на нього не напав він, він має напасти і захистити. Тобто це уже спотворення реальності. Ніхто не розбирається, чи це квадробер, чи ти агроквадробер. Тому психіка не хоче пояснювати, хто він. І тоді дитина приймає рішення не бути квдаробером. Це з мого кейса моєї роботи. Ми спілкувалися, аналізували плюси і мінуси, як проявляє психіка квадробером бути чи не бути і як соціум, як у класі, як у школі проявляється, як біля будинку ти будеш себе проявляти і пояснювати всім, що ти не агроквадрлбер. А люди не хочуть слухати, вони відразу думають, що ти агроквадробер. І тому прийняли рішення, що краще не бути взагалі квадробером. Але зі спостережень – складно зараз адаптуватися. Тому що хочеться проявляти різні емоції.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

А ось негативна реакція від людей має якось з часом припинитися? Можливо, пом’якшитися? Люди звикнуть до цього квадроберства чи як? Це має якийсь пройти певний період адаптації, щоб ми звикли, що такі люди ходять, бігають чи ходять по вулицях? Що має статися, щоб українці сприймали це нормально? Чи це реально?

У кожного з нас є свої соціальні сценарії. І психологи це ще називають соціальні патерни і інтроекти. Тобто те, що закладено соціумом, на яких книжках ми виросли. І ми крізь призму цієї соціальної картини сприймаємо світ. Це щось чуже, нове, тож звісно, що наша психіка буде протестувати. Тому що на людину, вдягнену у щось інше, яка рухається на чотирьох, автоматично повісять ярлик людини з психічними відхиленнями.

Чи має пройти час, щоб люди сприймали це як норму? Сьогодні я кажу, що це погано, це ненормально, незрозуміло для мене. Але коли я бачу, що це транслюється в соціальних мережах, більше людей до цього долучається і вже, мені здається, на підсвідомому рівні я розумію, що можливо це не так погано.

Можна прийняти, коли вони не роблять шкоду. Соціальний інтелект нам потрібен для того, щоб ми могли хоч трошки прогнозувати поведінку іншої людини і зрозуміти, яка реакція може бути. Якщо це людина асоціальна, наразі вона проявляє асоціальність, я її не можу включити у свій простір і прийняти. Наразі протест іде.

Чи зверталися до вас уже батьки з подібними проблемами чи запитами? Чи були такі розмови з дітьми до цього? Як взагалі батькам ставитися до такої субкультури? Що говорити, що робити з такими дітьми? Тобто батьки мають якось впливати на дітей у цьому віці, про який ось ви сказали, 8-10 років?

Зверталися. Батьки просто приходили консультувалися, тому що найперші такі етапи вони ніби не шкідливі, коли дитина просить купити їй хвостик, маску або сама робить маску. Це творчість. Тож батьки лайтово ставляться до цього - це ж творчість, дитина розвивається. Але коли в дитини вже 5-6 масок, вона зробила свій образ і виходить у соціум з мамою чи татком, тоді батькам стає страшно. Ну так, вдома побігали, а тут в соціум. І сказати – не вдягай... Нащо я тоді це зробила, кому я буду демонструвати? Ти ж мені показала. Ти уже бачила. І стається конфлікт, що батьки начебто заборонятють. Але тут вони раділи, що дитина творчістю займалася. І тут подвійний посил для дитини щось робити. І тоді батьки для того, щоб дитина розвивалася, як ми сучасно виховуємо своїх дітей, щоб вони себе проявляли і формували свою особистість, запитують – що мені робити? Перше, що я можу сказати – розмовляти, запитувати: чому тобі хочеться бути кицею, а чому тобі хочеться бути левом? І дитина розповідає, чому вона хоче бути. Каже: а мені це подобається, я можу проявлятися. Мені подобається гарчати і стрибати. Тобто там немає контролю. Якщо багато контролю соціального, обмеженості, ось ми в школу ходимо, потім гуртки, де дуже багато правил, і психіка хоче – без правил. А батьки думають: якщо без правил ще більше, що робити? Цим всім будуть займатися батьки. Тому насамперед – спілкування. Запитати в дитини – чому ж тобі так хочеться. Потім розповісти про агроквадроберів. Тому що діти можуть не знати іншу сторону медалі, що можуть їх побити, агресивно поставитися. І батьки в цей момент не зможуть тебе захистити, і як ти доведеш, хто ти? На тебе напали і тебе знецінили і тебе обізвали через те, що в тебе хвостик? Я тебе приймаю такою/таким. Батьки кажуть – я тебе приймаю. Але соціум може тебе не прийняти, і я тебе не зможу захистити, коли тобі потрібно буде.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Коли дитина взагалі протестує і не може вийти на вулицю без цих прикрас. Тобто цей образ стає для неї дуже цінним. Це самий перший пункт, чому треба уже звертатися. Ви запитали мене про те, як батькам реагувати, які мають бути пункти, чи це самовираження, чи порушення. Взагалі до 10 років, до підліткового віку дуже складно нам діагностувати навіть психологам, які працюють із адекватними й неадекватними проявами психіки, а у психіатрів ще складніше – там має бути симптоматика. Тому різні прояви, особливо субкультурні, ми "приймаємо". Але наскільки довго? У нас є термін часу: 2-3 місяці, 5-6 днів. Якщо це триває рік, то це вже заходить у проблематику, і важливо звертатися. Тобто 3-4 місяці можна погратися в цю гру. Якщо ми заходимо уже більш на пів року, це за моїми спостереженнями, там набагато складніше довести дитині свою думку, показати інші сценарії.

А як бути з дорослими? До цього ж долучаються і дорослі. У дитини можна зрозуміти, що це самовираження, їй подобається. А як реагувати на дорослого, який вдягає хвостика? Вдень працює десь у магазині, а увечері виходить, вдягає хвостика і маску?

Я поки що не бачила в нашому місті.

Щоб зрозуміти, в чому відмінність дітей від дорослих? Чому обирають дорослі?

Діти привертають увагу, і дорослі привертають увагу. Але ж дорослий уже адаптувався. Якщо дорослий адаптувався без хвоста і без вушок до цього, то виникає питання – чому зараз? Що йому не вистачає, щоб надягти ці всі аксесуари і представитися? Уже якісь якісні зміни у психіці відбуваються.