Втілення народного мистецтва через руки білоцерківської майстрині

Попри важкі виклики долі жінка не опустила руки та продовжила створювати красу навколо себе. Як в неї це вийшло - далі у матеріалі журналістів Еспресо: Біла Церква.

Охайність, кропітка праця та терпіння, саме такими словами можна описати білоцерківську майстриню Ольгу Слободянок. Жінка розпочала свій шлях ще з інституту, де займалась декоративно-прикладним мистецтвом на одному із факультетів. З тих пір продовжує творити та нині спеціалізується на ляльках. Після знайомства зі своїм першим чоловіком разом створили творчий тандем. Каже, він займався деревом та металом. Тож вони поєднали ці матеріали з текстилем.

"Тоді, коли ми познайомилися, він уже на той момент мав освіту деревообробника і ще й займався токарськими роботами по дереву. А інститут закінчував по металу. Так ми й зустрілися в художньому інституті. І вирішили спочатку об'єднати дерево і текстиль, а потім з роками вже хотіли об'єднати і метал, але не встигли", - розповідає Ольга.

фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Зі сльозами на очах Ольга розповідає, що вона з чоловіком певний час прожила в Києві, а згодом переїхали у Рокитне. Там продовжували свою справу: мали майстерню та вміло поєднували творчі потенціали. Часто Ольга виставлялась на різноманітних експозиціях, а чоловік підтримував її у цьому.

"В Рокитному ми прожили 12 років. І коли почалася війна так вийшло, що я пішла в декретну відпустку і через рік чоловік пішов на фронт. І вже два роки, як його немає. І з тих пір я спочатку переїхала до батьків, а потім ми переїхали вже в Білу Церкву", - згадує майстриня.

Після втрати майстриня на певний час забула про творчість, і вже не знала як повернеться до неї. Наснагу їй додав другий чоловік, який підтримував та спонукав до роботи. Згодом наставниця жінки, й інші знайомі також змотивували її, і цьогоріч Ольга остаточно взяла до рук голку з ниткою. Зараз вона створює ляльок без єдиної краплі клею, та інших синтетичних матеріалів. Зазвичай працює з льоном або мішковиною, також в'яже гачком. На таку роботу йде щонайменше три дні.

фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"У великі ляльки також іще я додаю сухі трави. Принаймні тоді, коли я мала можливість жити в приватному будинку і вирощувати ці трави, то в кожній із них є різні трави.
М'ята в одній, в другій меліса, а в іншій лаванда. І уже з 19-го року, з 20-го року... Їм 5 років, але і досі вони мають свій аромат", - додає Ольга.

фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Крім того,  жінка пише картини у техніці фунтик. Це маленький кутик, який наповнюється олійною фарбою. Проводячи ним по поверхні, з'являються невеличкі лінії, імітуючи вишивку гладдю. Так само як ниточка до ниточки лягає у вишиванні, так штрих до штриха кладеться фарба при розписі. 

фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Спочатку роблю самостійно ескіз. Хоча можна вже брати, звичайно, і готові ескізи, але для своїх робіт я роблю ескізи самотужки. Зазвичай це квіти. Так от, я люблю їх вирощувати і по життю так вони мене супроводжують. От і спочатку якось то відходила від цієї тематики, але постійно до них повертаюся і вже з часом зрозуміла, що це моє - квіти. Тому зазвичай мені простіше всього, мені це приносить дуже багато задоволення. Хоча цією технікою можна виконувати все", - поділилася лялькарка. 

фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

У здобутку майстрині більше сотні зроблених ляльок, і трішки менше картин. До того ж багато її творінь роз'їхалися по світу: зокрема у Велику Британію, Словенію, Німеччину, Італію та інші. Попри всі труднощі Ольга продовжує творити та зберігати українську ідентичність.