Хвилина мовчання у Білій Церкві: поза центром міста її майже не дотримуються

Журналістка Еспресо: Біла Церква відвідала різні райони, щоб перевірити, де дотримуються цього символічного ритуалу вшанування пам’яті загиблих, висловлення скорботи та солідарності, а де відверто ігнорують.

Реакція містян

Так, загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії рф проти України започаткована указом президента України №143/2022 від 16 березня 2022 року. Про неї оголошують з гучномовців о 09:00 і протягом наступних 60 секунд українці мають зупинитися, вийти зі своїх авто або ж громадського транспорту й схилити голови. Зазвичай після закінчення хвилини мовчання звучить гімн України. Для безпечної зупинки транспорту залучають представників патрульної поліції.

Принаймні так мало бути. Водночас виявилося, що у певних районах Білої Церкви не дотримуються хвилини мовчання. Зокрема, на центральних вулицях масиву Незалежності, Піонерській, Рибхозі не звучить сповіщення про початок загальнонаціональної хвилини мовчання з гучномовців і, відповідно, відсутні представники патрульної поліції. Тож о 09:00 люди продовжують рухатись та займатись своїми справами. У районі ДНС громадський та приватний транспорт зупиняється, проте це відбувається переважно через те, що на пішохідний перехід виходять громадяни з прапорами та фотографіями воїнів.

фото: Еспресо: Біла Церква

Журналістка сайту Еспресо: Біла Церква кілька днів поспіль відвідувала заклади різних районів міста. За її спостереженнями, представники великого бізнесу все ж дотримуються символічного ритуалу: всередині приміщень супермаркетів, будівельних магазинів, магазинів косметики тощо оголошують про загальнонаціональну хвилину мовчання і зупиняють обслуговування клієнтів. Щодо малого бізнесу, як-от кав’ярень та невеличких магазинчиків - хвилинна мовчання скоріше вийняток, ніж правило.

Зовсім інша ситуація з центральною вулицею Ярослава Мудрого. Тут за допомогою гучномовців оголошують хвилину мовчання, патрульна поліція зупиняє транспорт, а на вулиці виходять громадяни з українськими прапорами та фотографіями воїнів, яких вбила або взяла у полон росія. 

фото: Еспресо: Біла Церква

Думка психолога

За словами капелана-госпітальєра, психологині Наталії Бровченко хвилина мовчання необхідна. Проте рано чи пізно цей ритуал може ставати звичкою, рутиною чи просто актом чемності. Щоб цього не сталося, людина має усвідомлювати, чому вона зупинилася на цю одну хвилину.

"Коли у родині хтось гине, залишаються люди, які страждають, живуть у горі та скорботі. Це жахливі речі. Коли ми усвідомлюємо, скільки навколо нас цих знеболених людей, гіпотетично, має викликати співчуття, бажання їх підтримати. Тому, згадуючи героїв, ми маємо думати, що десь залишилась мама, яка просто страждає від того, що в неї нема сина. І добре, коли ця хвилина мовчання, оці акти, коли люди зупиняються, приводили до якихось конкретних дій, щоб ми задавали собі питання: "Що я можу зробити для цієї мами, дружини, дітей, які залишились без батька". Тобто, я за те, щоб оце співчуття мало якийсь практичний характер", — каже Наталія Бровченко.

фото: особистий архів Наталії Бровченко

На думку психологині, протягом хвилини мовчання варто думати про те, що чийсь син, брат, чоловік віддав найцінніше, що в нього було — життя — за те, щоб Україна залишилася Україною, і для того, щоб інші дочекались перемоги. Сама ж експертка під час цього ритуалу згадує не тільки полеглих, а й думає і молиться за тих, хто зараз живий — хто так само може через певний час і за певних обставин стати загиблим.

"Героями стають, на жаль, після смерті. Тому навіть живі воїни не люблять, коли їх називають героями, тому що так сталося, що герої — це коли вже загинули", — каже жінка.

Щоб хвилина мовчання була щирим актом, має бути свідоме, критичне мислення: коли люди оцінюють, розмірковують та аналізують, що таке війна, яке вона несе горе. Також має бути достатній рівень емпатії.

"Люди, у яких її немає, не здатні щиро співчувати або не хочуть.Тому вони або продовжують рух або сидять у телефонах", — розповідає Наталія Бровченко.

Психологиня радить робити зауваження таким людям чемно та ввічливо. Навіть якщо вона не почує одразу, то наступного разу хтось знову підкаже цій людині, як потрібно діяти, і, можливо, з часом вона все ж дослухається.

Хвилина мовчання триває лише 60 секунд, однак саме ці секунди показують ставлення суспільства до ціни, яку Україна платить за свою свободу. У різних районах Білої Церкви цей ритуал сприймають по-різному: десь люди зупиняються разом із транспортом, десь продовжують рух у звичному темпі. Водночас справжня цінність хвилини мовчання полягає не лише в самій зупинці, а в усвідомленні того, заради кого і заради чого вона відбувається.

• Покинути, щоб врятувати: як працює "Вікно життя" у Білій Церкві