"Ніколи не кажу, що я - герой": боєць 72 ОМБр про оборону Донецького аеропорту

Про це повідомляє 72 ОМБр.

У березні 2014 року 26-річного Єгора Вербицького призвали до 72 ОМБр. Під час підготовки на полігоні він добровільно зголосився до мінометної обслуги. У травні військовий у складі 3-ї мінометної батареї вилетів до Донецького аеропорту.

 Оборона летовища тривала 242 дні, Єгор Вербицький перебував у ДАПі 67 днів. Для підсилення українських підрозділів 31 травня 2014 року чотири літаки з особовим складом і технікою 72 ОМБр по черзі приземлилися на аеродромі, попри ризик ураження.

"Під час шикування навесні 2014-го наш капітан Побивайло сказав: "Потрібні добровольці. Куди їдемо - дізнаєтесь потім. Можемо не повернутися. Хто не хоче - вийдіть зі строю". Я лишився у строю. Загалом нас із 3 мінометної батареї у складі "збірної солянки" різних підрозділів 72 ОМБр, що тоді полетіла в ДАП, було 13. Наш капітан полетів з нами", - ділиться військовий.

фото: фейсбук-сторінка 72 ОМБр

За його словами, на території аеропорту протяжністю близько 11 км перебували 128 українських бійців. Усі вони пішли туди добровільно. Сам чоловік тоді мав звання старшого солдата та виконував переважно піхотні завдання, зокрема працював з ручним протитанковим гранатометом.

Під час оборони аеропорту він отримав позивний Зло. Пізніше, вже у званні сержанта і на посаді командира міномета, взяв позивний Кагор - за прізвиськом із дитинства.

"Під час одного з перших мінометних обстрілів ми тримали позицію між вежею і новим терміналом. Там була пожежна частина. Більшість була знизу, а мій товариш на вищому поверсі. Після обстрілу він спустився й каже: "Хлопці, 36 мін і жодна не попала в пожежку. А знаєте, чому? Бо Зло з нами, а два зла в одному місці бути не може". Згодом обстріли стали буденністю", - згадує воїн.

фото: ArmyInform

У 2015 році Єгор Вербицький звільнився з армії та повернувся до цивільної роботи: займався виготовленням і встановленням вікон. Із першого дня повномасштабного вторгнення Росії він знову став до строю. За цей час воював на Київщині, Донбасі, під Вугледаром, на Херсонщині, у районі Берислава та нині виконує бойові завдання на Харківщині.

"Ніхто не розуміє, коли щось героїчне станеться і чи станеться. Воно просто стається, а ти в той момент часу - там. Проте ніколи не кажу, що я герой. У чому героїзм? Так, це був перший бойовий досвід, і було дуже важко. Але, якщо вмієш, то мусиш це робити", - розповів військовослужбовець.

Зараз Кагор - сержант і командир міномета. За час повномасштабної війни він зазнав двох поранень. Про участь в обороні Донецького аеропорту військовий говорить стримано і не називає себе "кіборгом", наголошуючи, що просто виконував поставлені завдання.

• "Я - за зброю у цивільних": думка військового, скільки зброї сьогодні в тилу та хто має на неї право