103-й день народження: історія лікарки Олександри Пархоменко з Білої Церкви

Ще змалку вона вирізнялася допитливістю: до школи пішла вже вміючи читати, писати й рахувати, тож після тижня навчання її одразу перевели до другого класу.

Обравши медицину за покликом серця, вона вступила до Ленінградського медичного інституту. Однак навчання перервала війна. Разом з іншими вона змушена була тікати, долаючи десятки кілометрів пішки, а згодом евакуюватися через Волгу та дістатися Красноярська. Саме там їй вдалося продовжити навчання і зрештою здобути омріяну професію лікаря.

На п’ятому курсі Олександра познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком - військовим. Разом вони прожили 55 років, об’їздили чимало міст та країн - від Німеччини до Грузії і зрештою оселилися у Білій Церкві, де її чоловік служив на 7-му військовому майданчику у ракетних військах.

Саме тут вона присвятила більшу частину свого життя медицині: 54 роки вона працювала лікарем-ендокринологом у дитячій лікарні. Олександра виховала двох доньок, які продовжили родинну традицію та стали лікарями. Сьогодні вона - щаслива бабуся трьох онуків і семи правнуків.

фото: сайт БМР

Попри поважний вік і пережиту травму, жінка зберігає ясність розуму, цікавиться життям і, як і раніше, любить ділитися історіями. 

"Мрія моя - в дітях, в онуках, це для мене головне", - каже вона.

Її історія - це не лише про довголіття, а й про силу характеру, любов до своєї справи та вміння залишатися світлою людиною попри всі випробування.

• Традиції писанкарства не пережили двох Голодоморів: історія втрати і відновлення