Жіночий бізнес, який надихає: як переселенка з Донеччини об'єднала мам у декреті (+ФОТО)

Жінки не лише перемагають стереотипи, а й грантові конкурси. Як білоцерківчанки досягли успіху – читайте у ексклюзивному матеріалі журналістів телеканалу Еспресо: Біла Церква. 

У цій білоцерківській майстерні вишивка стала символом жіночої єдності та успіху. Тут переважно працюють мами у декреті, а започаткувала бізнес переселенка Віра Сопельник. Як розповідає жінка, історія цієї справи почалася з чергової декретної відпустки та необхідності знайти себе в нових умовах. Адже у 2014 році Віра була змушена покинути Горлівку через окупацію. 

"Від Міжнародної організації міграції я отримала свій перший грант на вишивальну машину. Але так вийшло, що чоловік по роботі переїхав у Білу Церкву і ми з усією родиною вже почали жити тут", - розповідає Віра.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Вже у місті Добра Віра почала активно розвивати свою справу та набирати у команду таких же творчих жінок як сама. У 2019 році познайомилася з Анною, яка спершу працювала її помічницею. А тепер - партнерка по бізнесу. Перед початком повномасштабного вторгнення Вірі запропонували навчання від проєкту "Крила", що впроваджується завдяки Уряду Канади. Вона без вагань погодилась і долучила до процесу Анну.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Вже під час великої війни жінки захистили свій проєкт про комп'ютерну вишивку і отримали грант на суму майже 90 тис. грн. Їх витратили на закупівлю техніки та матеріалів.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Нині ком'юніті нараховує 6 працівниць: 4 у майстерні та 2 виконують замовлення віддалено. Їх отримують як з України, так і з-за кордону: США, Канада, Польща, Німеччина, Люксембург, Швейцарія та інші країни. Анна називає їхній бізнес сестринством та ділиться, що для якісних виробів їм потрібні тканини та нитки.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Для цього підприємиці планують подаватись на державний грант та шукати інші ініціативи заради розвитку. Адже це реально, якщо хотіти та шукати. За словами Анни, окрім своєї звичної лінійки виробів, долучаються до виготовлення шевронів для військових. А ось найпопулярнішими серед товарів називає сумки для покупок.

"Іноді буває таке, що потрібно відшити 250 шоперів і нитки використовуються кілометрами", - ділиться Анна. 

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Ірина - одна з тих, хто працює у команді ще від початку.  Жінка перебуває на пенсії та розповідає про свою справу з теплотою, адже для неї хобі переросло у роботу. Пригадує, стартували з дитячих іграшок і вірою у розвиток. А нині асортимент розширився. Ірина працює переважно ось з такими машинами, ретельно контролюючи їхню роботу. Але каже, у них немає бар’єрів і вони завжди допомагають одна одній та показує, як працює пристрій.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

А ось ще одна Ірина працює на виробництві майже два роки. Спершу вона шила вдома, але потім почала приходити сюди. І що цікаво, з Анною вони були знайомі давно, навіть мешкали в одному будинку та ходили в школу. Хоч після цього їх шляхи розійшлися, доля знову об’єднала у цій майстерні. Ірина має 20-річний стаж у професії і вже набила руку. Тож, каже, все дається легко. Найбільше їй подобається робити гобеленові сумки. У них тканина щільніша за звичайні шопери, тому їх вишивка потребує особливої майстерності. 

У часи війни, коли здається, що все йде проти людей, саме бажання розвиватися, прагнути до змін дають можливість не тільки вижити, а й досягати нових висот. І білоцерківські жінки тому приклад.