"Ми виїжджали через Росію та Білорусь": історія родини з Бердянська, яка почала нове життя у Білій Церкві

Журналістка Еспресо: Біла Церква поспілкувалася з тренеркою з фінансової грамотності, бухгалтеркою та членкинею ради ВПО Тетяною Тверітіновою, яка переїхала до Білої Церкви з окупованого Бердянська.

Життя у Бердянську та початок окупації

Наприкінці 2021 року Тетяна виплатила придбала власне житло, закінчила ремонт та продовжувала працювати бухгалтеркою. Вона обслуговувала понад 60 ФОП-ів і мала ще одну роботу в іншій компанії, щоб швидко досягти фінансових цілей. Експертка планувала відкрити власний офіс для розвитку фінансової грамотності та продовжувала вивчати страхування життя, будуючи кар’єру та допомагаючи іншим.

"Мене звати Тетяна, мені 41, у мене донечка 17 років Настя. Вона зараз навчається в Києві в університеті Грінченка на журналіста і медіапродюсування", - розповідає Тетяна.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Бердянськ був курортним місцем, і влітку його вулиці оживали завдяки туристам. Місто пропонувало все необхідне для життя: море, активний бізнес і можливості для розвитку. Для Тетяни воно було рідним: вона цінувала атмосферу, людей та чисте повітря, що допомагало їй підтримувати баланс між роботою і особистим життям.

"Наше місто було курортним, приїжджало дуже багато людей, влітку воно просто оживало, навесні воно жило. Всі зароблялися саме в той час, коли прибували відпочиваючі", - згадує вона.

Тетяна активно вивчала духовні практики, включно з медитаціями, що допомагало їй зберігати внутрішню рівновагу. Вона є експертом з карми та майстром Рейки, і своїми знаннями допомагає іншим: до неї звертаються люди, щоб дізнатися, як правильно вести щоденник або провести сеанс Рейки.

Життя без зв’язку та газу,але з перевірками та sim-картами за 1 тис. грн

Повномасштабне вторгнення 2022 року різко змінило життя Тетяни та її доньки Насті. Родина залишалася в Бердянську під окупацією майже 10 місяців. Жінка не могла залишити квартиру, за яку щойно виплатила іпотеку після розлучення. Її страх покинути власний дім був сильним: вона не знала, куди їхати, і не хотіла залишати мрію, яку будувала роками.

"Цей період був дуже важкий. Мій розум не давав мені виїхати, бо у мене була тільки куплена квартира. Було страшно залишати житло і ту мрію, яку я досягла", - ділиться жінка.

Перший місяць окупації був особливо напруженим. Тетяна та Настя майже не виходили. Телефони і машини перевіряли, на вулиці постійно зупиняли військові. Тетяна дбала, щоб донька залишалася вдома, бо не знала, що буде з іншими і які правила діють.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Ще однією складністю стало навчання Насті онлайн. Матір боялася, що окупаційна влада дізнається, що діти не відвідують заняття офлайн.

"Найскладнішим для мене був страх за доньку, яка навчалася вдома онлайн. Було невідомо, чи хтось із окупаційної адміністрації дізнається про це, адже тоді видавали накази, що всі діти мають відвідувати заняття офлайн. Це викликало у мене найбільше занепокоєння", - каже Тетяна.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Перші 2 місяці люди скуповували продукти й робили запаси, бо було невідомо, як довго триватиме окупація. У Бердянську відключили газ, і готувати їжу стало складно.

"Ми об’єдналися ще з однією родиною, жили всі разом в одній квартирі, бо так було безпечніше. Це трохи зменшувало страх залишатися самій з дитиною", - пояснює вона.

Люди підтримували один одного, ділилися всім, що могли. Тетяна згадує випадок, коли один військовий облаштував бомбосховище для дітей і родин у Бердянську. Чоловік стежив за тим, щоб це залишалося в таємниці. Зараз цей військовий служить у лавах ЗСУ.

Люди намагалися допомагати одне одному, і навіть у небезпечних умовах зберігали взаємопідтримку. У березні 2022 року багато друзів і знайомих Тетяни виїхали, але вона залишалася.

Комунікаційний вакуум ускладнював життя: інтернет і зв’язок практично не працювали, доводилося купувати sim-карти Київстар за 1 тис. грн, щоб залишатися на зв’язку з рідними хоч якось.

"Ми жили в інформаційній бульбашці, не розуміли, де і що відбувається. Коли вже пізніше з’явився зв’язок, рідні зрозуміли, що ми виїхали з Настею", - розповідає Тетяна.

Наприкінці року родина змогла виїхати складним маршрутом через Маріуполь, Росію, Білорусь і Польщу. На блокпостах їх перевіряли, допитували та оглядали татуювання.

Білоруські прикордонники не розуміли, чому вони не мають російського паспорта, і це додавало стресу під час проходження кордону. Лише на заправці, коли родина змогла зв’язатися з рідними, вони вперше відчули полегшення та зрозуміли, що безпечно залишили окуповане місто.

Нове життя у Білій Церкві та школа фінансової грамотності

Після складного виїзду Тетяна разом із донькою Настею спочатку перебували у батьків в західній частині Україні, шукаючи безпечне місце для проживання.

Згодом родина оселилася у Білій Церкві. Місто одразу справило на жінку позитивне враження. Вона порівнює його з Бердянськом, насамперед через доброзичливих людей та комфортне середовище для життя. Нове оточення допомогло родині швидше адаптуватися після довгих місяців в окупації та стресу під час переїзду.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

"Мені дуже сподобалася Біла Церква, вона мені чимось нагадує Бердянськ. Люди тут дуже привітні, доброзичливі, і це допомогло нам відчути себе вдома", - зізнається переселенка.

Жінка активно включилася у громадське життя. Вона познайомилася з Агенцією стратегічного розвитку Білої Церкви, де взяла участь у навчанні, та написала свій бізнес-план.

Це дало старт її проєкту - школи фінансової грамотності для охочих. Перший тренінг Тетяна провела для жінок, потім заняття проходили для різних груп, де кожен міг знайти щось своє: інвестування, медитації або ведення щоденників.

"Пройшло зовсім небагато часу і мені запропонували провести першу школу фінансової грамотності з Агенцією стратегічного розвитку Білої Церкви. Кожен із учасників взяв для себе щось особливе", - кажеТетяна.

Крім цього, жінка продовжує здобувати 2-гу вищу освіту з психології. Вона впевнена, що після перемоги українцям знадобиться психологічна підтримка як військовим, так і цивільним, які пережили війну.

фото: особиста сторінка Тетяни

"Ми повинні бути готові до повернення військових і людей, яким знадобиться допомога, любов і підтримка. Психологічні знання допоможуть нам підтримувати рідних і друзів", - зазначає наша героїня.

Тетяна наголошує на важливості спілкування та взаємодопомоги. За її словами, саме об’єднання людей створює історії добра, допомоги і турботи, які формують нову реальність у країні.

Зараз вона надихає інших, допомагає адаптуватися переселенцям і продовжує реалізовувати свою мрію - навчати фінансовій грамотності та підтримувати громаду, показуючи, що навіть після окупації і втрат можна почати нове життя.

• "Попит формує ціну": що відбувається з ринком нерухомості у Білій Церкві