Актор має жити виставою: захоплива комедія "На перші гулі" у театрі ім. Саксаганського

За одну годину актори продемонструють веселу історію та чудову сценічну майстерність. Події відбуваються в звичайному українському селі. Історія показує життя української родини, де батьки не хочуть відпускати свою доньку Олену на "колодки" – традиційні гуляння з музикою, піснями та танцями. Це сильно засмучує дівчину, адже всі її однолітки вже давно беруть участь у святкуваннях, і над нею починають глузувати. 

Фото: Еспресо: Біла Церква

На одній із репетицій журналістка Еспресо: Біла Церква поспілкувалась із режисером та акторами щодо процесу підготовки до вистави.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Режисер прем’єри "На перші гулі" Артур Прокоп’єв зазначає, що це українська класика, легка комедія за однойменною п’єсою Степана Васильченка. Жанр - комедійний малюнок на одну дію. Вистава про те, як у батьків з часом згасають і забуваються власні юнацькі переживання, тоді як у дітей розквітають перші справжні почуття. Вона відображає безперервний цикл життя, де кожне покоління проходить свої етапи. Під час перегляду глядачі зможуть насолодитися соковитою українською мовою, гумором та колоритними, веселими і щирими моментами з народного життя звичайної родини.

- Скільки загалом тривала підготовка до вистави?
- Готувалися до вистави в досить стислі терміни – до двох місяців. Репетиції проходили не щодня, але кожна з них була максимально інтенсивною та продуктивною. Загалом ми провели близько 30 репетицій. Від самого початку між акторами виникло повне взаєморозуміння та єдине бачення того, для кого створюється ця вистава. Ми відразу чітко визначили нашу аудиторію, тому працювали з думкою про те, як максимально емоційно залучити глядача. П'єса дуже легка, як для прочитання, так і для постановки, що значно полегшило процес роботи. Текст Васильченка дає великий простір для творчості, і ми з акторами з легкістю знайшли спільний підхід до її втілення на сцені.

Фото: Еспресо: Біла Церква

- Хто був задіяний у створенні вистави?  
- У роботі над постановкою брала участь велика команда професіоналів. Акторський склад включає:

• Оленка - Дарина Рибальська,
• Тиміш - Дмитро Купрейчук,
• Савка - Роман Вдовика,
• Василина - Олена Ярмоленко,
• Дід Северин - Олександр Шевчук.

Крім акторів, до створення вистави долучилися й інші фахівці: художниця-постановниця Ірина Рибак, хормейстерка Олена Пахолюк, а також балетмейстерка, заслужена діячка мистецтв України Світлана Дядюн.

- Які особливості вистави роблять її актуальною для сучасного глядача, і які меседжі вона передає?
- Вона має особливе значення для сучасного глядача, оскільки торкається теми дорослішання. Діти дуже швидко зростають, і є критичний момент, коли батькам потрібно дати їм свободу для здобуття власного досвіду, помилок. У п’єсі Оленці 18 років, і в такому віці надмірна опіка стає зайвою. Вистава підкреслює важливість балансу між турботою батьків і необхідністю молоді самостійно долати виклики.

- Чи слідкуєте ви за творчістю колег, які ставили дану виставу?
- Безумовно, слідкую майже за усіма театрами України. У професійному театрі я ще не бачив постановки цієї п’єси. Постійно черпаю натхнення, спостерігаючи за роботами колег.

Фото: Еспресо: Біла Церква

- Чи варто читати тексти перед відвідуванням вистави?
- Якщо говорити про комедію "На перші гулі", її можна не читати перед переглядом. Однак я особисто підтримую ідею, що глядачі перед відвідуванням вистави повинні ознайомлюватися з матеріалом. Для мене важливо мати певне уявлення про те, що я збираюся дивитися. Це допомагає краще сприймати виставу та розуміти глибші сенси, закладені в неї. Я завжди читаю тексти перед переглядом, хоча виключаю детективи - тут вже важлива емоція моменту.

- Для якої аудиторії цікава дана вистава?
- Як для підлітків та школярів, так і для дорослих. Люди повинні розуміти, що сучасний театр - це не той нафталіновий театр, який був раніше. Сьогодні він піднімає актуальні теми для роздумів, дарує емоції та дає відповіді на внутрішні запитання. Водночас, він може ставити глядачів перед новими викликами та спонукати до глибоких роздумів.

Один із ключових персонажів - батько доньки, роль якого виконує Роман Вдовика. Він поділився своїми враженнями про виставу та особливості своєї ролі.

Фото: Еспресо: Біла Церква

"Ця п’єса розповідає про перше кохання доньки. Спершу може здаватися, що вистава легка на одну дію, але в ній присутні нюанси та труднощі. Загалом тяжко не було, адже матеріал мені сподобався, і я мав чудових партнерів на сцені. Теми, які піднімаються, залишаються актуальними й сьогодні".

Роман також зазначає, що його персонаж - це "моцний добряк". "Поведінка та характер батька дуже схожі на те, яким я є в житті," - додає він, підкреслюючи зв'язок між актором і його роллю.

- Який емоційний момент у виставі ви вважаєте найважливішим?
- Найбільш емоційним моментом у виставі є передфінальна сцена, де йому потрібно кричати на дитину. У цій сцені він переходить із стану спокою у стан люті.

"Якщо тобі подобається роль, ти живеш виставою", - зазначає театрал, наголошуючи на важливості емоційного занурення в образ. "Моє завдання не просто грати, а жити виставою. Якщо глядач сміється або плаче через твій образ, тоді все вдалося. Це означає, що я доніс те, що хотів," - ділиться він.

Крім того, актор каже, що вистава демонструє важливість поваги до батьків. "Глядачам важливо зрозуміти, що батько не проти відпустити доньку, але він надзвичайно хвилюється, бо знає, що їй можуть задурманити голову."

Акторка Дарина Рибальська у ролі Оленки, доньки Савки та Василини, вперше вийде на сцену.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Дарина зауважує, що розуміє батьків, які турбуються про те, що доньку можуть одурманити, але вважає важливим уміння довіряти своїм дітям: "На певному етапі настає час, коли їх потрібно відпустити у самостійне доросле життя."

Говорячи про підготовку до вистави та входження у роль, Дарина підкреслює: "Допоки я сама не вибудую образ, який хочу зіграти, не дивлюсь вистави цієї ж п’єси, аби не наслідувати та не копіювати досвід колег з інших театрів. Звісно, можна надихнутись, але важливо зберігати індивідуальність актора без копіювання".

Фото: Еспресо: Біла Церква

Під час глибокого прочитання тексту акторка вже замислюється над тим, як озвучити ту чи іншу репліку, які рухи тіла будуть доречними, і багато інших нюансів, що допоможуть створити яскравий образ Оленки.

Це не просто спектакль - це можливість поринути у повсякденне життя, зрозуміти складність стосунків між батьками та дітьми та відчути, як важливо вміти довіряти один одному.