10 років у білоцерківській 72-й бригаді: шлях Михайла Драпатого до посади Головнокомандувача ЗСУ

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква з посиланням на 72 ОМБр.

фото: вільні джерела

У 2004 році, після закінчення Харківського інституту танкових військ, лейтенант Михайло Драпатий за розподілом потрапив до 72-ї ОМБр, де розпочав службу на посаді командира взводу.

Вже через 5 років старшого лейтенанта призначили заступником командира танкового батальйону з озброєння — ця посада відповідала майорській категорії.

Незадовго до російської окупації Криму майор Михайло Драпатий очолив 2-й механізований батальйон білоцерківської 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. У березні 2014 року, бригаду підняли за бойовою тривогою, а вже в середині квітня її підрозділи вирушили на схід України.

Батальйон  Михайла Драпатого розгорнули поблизу Маріуполя, де військові контролювали підступи до міста, перешкоджали переміщенню зброї та боєприпасів і стримували проросійські збройні формування.

9 травня 2014 року

Після нападу проросійських збройних формувань частина українських військових та правоохоронців опинилася заблокованою в будівлі Маріупольського управління міліції. У відповідь 2 батальйони 72-ї бригади отримали наказ увійти до міста.

Бронегрупа під командуванням Михайла Драпатого дісталася будівлі управління та вступила в бій із нападниками, допомігши забезпечити евакуацію людей. Це стало першим бойовим завданням підрозділу.

На шляху назад колона натрапила на барикаду. Зупинка загрожувала безпеці всієї групи, тому Михайло Драпатий наказав механіку-водієві Дмитру Вороні їхати далі. Той розігнав БМП і на швидкості подолав загородження. Згодом відео з цим "стрибком" стало одним із найвідоміших кадрів перших місяців війни.

фото: Скріншот з відео

Червень-липень 2014 року

Події в Маріуполі стали першим бойовим випробуванням для Михайла Драпатого як комбата, а вже за місяць на нього чекало значно масштабніше завдання.

7 червня Михайло Драпатий повів 2-й батальйон у рейд вздовж українсько-російського кордону. Підрозділ мав перекрити шляхи постачання зброї, боєприпасів і техніки з Росії та зупинити просування проросійських сил.

У липні становище українських військових стрімко погіршилося: їх обстрілювали з території рф, шляхи постачання мінували й перекривали, а зв'язок із командуванням ускладнився. У результаті Михайло Драпатий та його бійці опинилися затиснутими між кордоном росії та ворожими формуваннями. Ця пастка на прикордонні згодом увійшла в історію як "Ізваринський котел".

фото: вільні джерела

На своїй-фейсбук сторінці Володимир Степанець, який тоді мав позивний "Санта-Клаус", згадав про ці події 12-річної давнини. За його словами, українські воїни тоді були здебільш необстріляними, але швидко вчились.

"Вже потім було очікування виходу БТГр тоді ще майора Михайла Драпатого із приданим артдивізіоном підполковника Дмитра Храпача з-під кордону з болотними орками. Їх крили артою, у тому числі з території противника. Але й "їх-там-нєтам" прилітало у відповідь теж. Противник оточував з різних боків. Пам'ятаю ті смс увечері, тривожні думки... У полоні з багатьох із них якщо б не катували, то як мінімум зробили б показову Голгофу... Але вже в передранкових сутінках 3 серпня почався прорив, який потім зробив відомим Михайла Драпатого як командира ЗСУ, який зміг не просто провести складну операцію в надскладних умовах, а ще й прихопити по дорозі купу народу з ДПСУ та інших підрозділів і вивести всіх".

3-7 серпня 2014 року

На початку серпня перебування в прикордонній зоні загрожувало бійцям повним знищенням оточених підрозділів. Михайло Драпатий відмовився відступати через територію росії та вирішив прориватися до своїх — крізь мінні поля й обстріли.

У ніч проти 4 серпня він вивів із Червонопартизанська 260 військових і понад 30 одиниць техніки. Під Зеленопіллям вони з’єдналися з іншими підрозділами.

На вирішальному етапі до колони Михайла Драпатого приєдналися бійці 79-ї, 24-ї, 51-ї бригад, спецпризначенці 3-го ОПСП та прикордонники. Колона з боями подолала понад 160 км і вийшла до своїх у районі Солнцевого.

Цей Ізваринський прорив став єдиним виходом із котла в історії АТО, здійсненим практично без втрат.

фото: вільні джерела

Служба у 72-й ОМБр

Після прориву Михайло Драпатий отримав звання підполковника, вступив до Національного університету оборони та згодом повернувся на фронт начальником штабу 30-ї ОМБр. На цьому завершилися його 10 років служби в 72-й бригаді.

У 2016–2019 роках він очолював 58-му ОМПБр, а в 2021-му закінчив університет як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня, отримавши меч королеви Великої Британії.

З початком повномасштабної війни командував угрупованнями "Південь", "Каховка", "Кривий Ріг" і "Херсон", обіймав посаду заступника начальника Генштабу, очолював війська на Харківському та Луганському напрямках, а також командував Сухопутними військами й Об’єднаними силами ЗСУ.

21 липня 2026 року президент Володимир Зеленський оголосив про призначення Михайла Драпатого новим Головнокомандувачем ЗСУ.

фото: вільні джерела

• Як підтримати ветеранів після повернення до мирного життя