Плекаймо наш голос. Пишаймося ним. Хай він звучить сильно і впевнено!
Сьогодні відзначають День української писемності та мови, напередодні якого українці писали ювілейний Радіодиктант національної єдності
“І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути і не заглушити”
(Оксана Забужко, з Радіодиктанту національної єдності – 2024)
Писала цьогоріч диктант з усіма небайдужими співвітчизниками, і, вкотре, дивувалася тій несхибності, з якою пані Оксана поцілює щораз у потрібну точку моменту, точку найбільшого спільного для українців тяжіння: свій голос.
Свій. Голос. Перша ознака свободи. Перший поріг усвідомлення власних цінностей, про які не можеш і не станеш мовчати.
З якою ревністю кожен з нас його відстоює, вступаючи у пору юності — готовий/а підважити, переосмислити все і вся! Куди ж розвіюється, втрачається той запал з роками, коли вже йдеться не про буденні дрібниці, а про щось справді вагоме, збережене найвищою ціною не одним поколінням нашого волелюбного народу? — Питання, звісно, риторичне, та, ось, дивлюсь на сотні тисяч переглядів диктанту, і хочу вірити, що з кожним днем, все менш для нас, українців, актуальне.
Плекаймо наш голос. Пишаймося ним. Хай він звучить сильно і впевнено!
Про автора: Анна Фадєєва, письменниця.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе