Зв’язок Леся Курбаса з Білою Церквою: формування театральної традиції та творчі експерименти

Журналісти Еспресо: Біла Церква поспілкувались з кандидатом історичних наук, викладачем Центру позашкільної освіти та самовизначення учнівської молоді "Соняшник" Дмитром Карпусем для того, щоб дізнатись більше про життя та діяльність Леся Курбаса у місті.

Уперше Курбас приїхав улітку 1920 року з театром "Кийдрамте". У Києві було складно з продуктами, тоді як у Білій Церкві ситуація була кращою. Театр гастролював та значно оживив культурне життя Білої Церкви. У репертуарі були класичні твори: Софоклів "Цар Едіп", "Гайдамаки" Тараса Шевченка в інсценізації Курбаса, гоголівські "Ревізор" та "Одруження", а також різноманітні комедії й драми. 

фото: архівне фото, 1922 рік, Біла Церква

Особливою подією стала перша в Україні постановка шекспірівського "Макбета", яка не лише показала високий професійний рівень, а й стала символом театрального оновлення. Під час підготовки вистави Лесь Курбас і декілька акторів відвідали музей Браницької в зимовому палаці. Там Лесь Курбас здивував однодумців вмінням користуватися стародавньою зброєю. Окремі її зразки були використані як реквізит у виставі "Макбет". 

"Макбет" — символ творчих експериментів

Для Курбаса "Макбет" був не просто виставою, а маніфестом новаторства. Він вважав, що театр повинен бути майданчиком для глибоких фахових експериментів, спрямованих на оновлення мистецтва. Режисер розробив докладну партитуру вистави та поставив завдання підкреслити політичний підтекст: боротьбу проти тиранії, узурпації влади й "вождизму", що актуально у контексті тогочасних суспільних настроїв.

Незважаючи на скрутні матеріальні умови, робота над виставою розпочалася 4 серпня 1920 року. Всі учасники трупи докладали зусиль: від будівництва декорацій і виготовлення костюмів до опанування ролей. Курбас сам виконав роль Макбета, а вистава йшла з великим успіхом упродовж тижня, збираючи аншлаги. Новаторським було рішення розділити актора і персонажа, демонструючи процес перевтілення на сцені, що стало пошуком нової театральної мови.

фото: архівне фото, надане Дмитром Карпусем

Удруге Лесь Курбас прибув до Білої Церкви у липні 1921 року після невдалої поїздки до Харкова. Тоді при Білоцерківській Наросвіті було створено театральний відділ, а сам Курбас працював із місцевими акторами. Перебування тривало до січня 1922 року.

Влітку 1922 року Курбас знову приїхав з акторами мистецького об’єднання "Березіль". За архівними документами, 27 червня 1922 року в Києві створили пересувний театр "Рух", головою якого став Курбас. Гастролі в Білій Церкві були частиною педагогічної та творчої роботи театру.

Вплив на місцеву публіку і театральне середовище Київщини

Лесь Курбас справив суттєвий вплив на театральне середовище Білої Церкви та Київщини. Після його гастролей восени 1920 року, на базі реквізованих приміщень Театру Палас і кінотеатру "Експрес", місцеві театральні ентузіасти створили Білоцерківський театр. Ініціатива виникла саме завдяки частим контактам із курбасівською трупою "Кийдрамте" і активній підтримці самого Курбаса.

У 1920 році при місцевій Політпросвіті було відкрито театральні курси, які фактично стали першою театральною студією міста. Вони проводилися за участю акторів трупи та самого Курбаса, який викладав основи акторської майстерності, пластики, гриму й художнього слова. Курси тривали все літо і завершувалися видачею посвідчень підписаних Курбасом, що заклало основу для подальшої театральної традиції в місті.

У 1921 році Курбас організував театральний відділ при місцевій Наросвіті та започаткував школу-студію театрального мистецтва для підготовки акторів і режисерів. Ці освітні ініціативи сприяли формуванню нового покоління театральних працівників, серед яких був майбутній відомий режисер Ханан Шмаїн. За його спогадами, навчання у Курбаса було глибоким і системним, а педагогічний процес допоміг розкрити індивідуальні таланти слухачів.

У 1923 році на базі театральної студії було офіційно відкрито театральну майстерню №3 Мистецького об’єднання "Березіль". Це стало важливим кроком у розвитку професійного театру на Київщині. Майстерня отримала підтримку від місцевої влади та мала популярність серед публіки.

фото: сайт ЦДАВО України

Підхід Курбаса базувався на комплексному й планомірному навчанні молоді: актори проходили заняття з мімодрами, драматургії, пластики, акробатики, гриму, психології та інших дисциплін. Завдяки цьому аматорські театральні гуртки перетворювалися на професійні театральні осередки.

Учні та послідовники

У 1921 році Білоцерківський театр очолив Фавст Лопатинський - один із найближчих соратників Леся Курбаса. Пізніше, у 1923 році, головою театральної майстерні №3 Мистецького об’єднання "Березіль" у Білій Церкві став ще один його соратник - Януарій Бортник. Під їхнім керівництвом та за участі інших наближених до Курбаса діячів ставилися важливі вистави, зокрема "Жовтень" режисера Гната Ігнатовича, а також "Рур" - постановка Валентини Чистякової, яка була дружиною Курбаса і активно працювала у Білоцерківському театрі.

Щоб посилити театр, у 1924 році з Києва до Білої Церкви прибули досвідчені артисти та режисери, серед яких були Сташук, Троцюк, Склярова та інші — всі вони були пов’язані з творчим колом Курбаса і сприяли розвитку місцевого театру.

Як простежується вплив Курбаса на подальший розвиток театру Білої Церкви

Хоча у 1926 році театр "Березіль" переїхав до Харкова, зв’язок Курбаса з Білою Церквою не припинився. У 1928 році місцевий театр офіційно отримав ім’я Леся Курбаса, а у 1929-му став Київським обласним пересувним робітничо-колгоспним театром імені Курбаса.

Після складних подій 1933 року, коли Курбаса звинуватили у ворожому ставленні до радянської влади та театр у Білій Церкві закрили, але місцева громада і влада активно домагалися відновлення театру. Їхні зусилля увінчалися успіхом: 29 грудня 1933 року був створений 4-й Київський обласний робітничо-колгоспний театр в Білій Церкві. Важливо, що у штаті цього нового театру збереглися представники курбасівської школи: Надія Кольцова, Марія Проценко, Софія Новицька (піаністка), а також учень Курбаса Микола Крсек. 

Особливо варто підкреслити, що Надія Кольцова, Марія Проценко і Микола Крсек стали провідними акторами Білоцерківського драматичного театру ім. П. К. Саксаганського на багато десятиліть уперед. Це свідчить про те, що театральна традиція, започаткована Лесем Курбасом, успішно передавалася через покоління і залишала відбиток у професійному розвитку українського театру.

фото: сайт ЦДАВО України

Основні джерела, що свідчать про діяльність Курбаса саме в Білій Церкві

Про професійну діяльність Леся Курбаса залишився досить великий масив історичних джерел. Лесь Степанович вражав своїм талантом, професійністю, щирістю і багато тих хто працював з ним залишили свої спогади. Люди театру розуміли, що важливо зберегти пам'ять про його внесок в розвиток театрального мистецтва. 

Зокрема, серед цього масиву джерел слід виокремити книгу Василя Василька "Театру віддане життя". Вона докладна, досить інформативна, але має той недолік, що й інші джерела цього періоду: надрукована в радянський час. Очевидно що при редагуванні вносились правки, спотворювався зміст. Радянський читач мав отримати історію у вигляді що був прийнятний для влади. 

Також слід відзначити книгу "Лесь Курбас: Спогади сучасників", яку редагував все той же Василь Василько і впорядковував відомий театрознавець Микола Лабінський. 

Важливим джерелом є також періодика. Про історію 3-ї майстерні Мистецького об’єднання "Березіль" в місті Біла Церква розповідають газети: "Плуг і молот", "Більшовик", літературно-художній журнал "Барикади театру". Про створення Лесем Курбасом в Білій Церкві театральної студії в 1921 році оповідає газета "Вісти Білоцерківщини".

З літератури слід виокремити також дослідження Наталії Єрмакової "Березільська культура: Історія, досвід". Авторка зробила надзвичайно багато для вивчення творчого шляху Леся Курбаса і змогла заглибитись в широке коло питань, які не досліджувались раніше.

З місцевих дослідників-краєзнавців театральною історією Білої Церкви займався Володимир Рєпін, який написав книгу "Театр як життя".

Таким чином, Білоцерківський період творчості Леся Курбаса став однією з ключових сторінок у формуванні нової театральної традиції в Україні. Завдяки його режисерським новаціям, педагогічним ініціативам і активній роботі з трупою, Біла Церква перетворилася на важливий центр театрального життя, вплив якого відчувався ще довго після від’їзду Курбаса.