Волонтери стали військовими "рішалами"

Здебільшого на фронті все будується на горизонтальних зв'язках. А при зміні керівництва підрозділів, яке відбувається доволі часто, останні потрапляють у дуже скрутне становище... Волонтери виконують функцію цих зв’язків, оскільки ті, хто працює з 2014 року і глибоко розуміє всі тонкощі та нюанси, знають, як саме вирішувати проблеми на місцях швидко й якісно, та особисто знають командирів військових з’єднань всіх рівнів. 

Фото: Генштаб ЗСУ

Однак, навіть попри це, такі рішення залишаються точковими та тимчасовими, і це не робить їх системними. Наприклад, багато випадків, коли дві бригади, полк чи батальйон можуть перебувати поруч, але майже не контактують між собою. Якщо пощастить, командири можуть знати один одного (навчались разом в академії, служили в одному підрозділі тощо), але в більшості випадків зв'язку майже немає. Це проблема, про яку мало хто говорить. Волонтери стали своєрідними "військовими рішалами", які за допомогою особистих зв’язків намагаються вирішувати цілу низку питань. 

Досі не було проведено важливої реформи у війську, яка б вибудувала вертикаль управління. Наразі бригади, підрозділи на чолі з командирами воюють окремо. Щастя, якщо є комунікація командирів. Комунікація - джерело інформації, а отримана інформація - запорука виживання на фронті! Інформація допомагає воювати, а її відсутність часто призводить до загибелі.

Під час війни складно проводити реформи, але саме під час бойових дій усі проблеми стають очевидними, і це дає можливість їх вирішувати. Проте, ніхто не займається цим через дефіцит часу, ресурсів, політичної волі та ще ряду причин. Ця ситуація залишатиметься, допоки керівництво не вирішить для себе, як діяти. Ми все ще залишаємося "совковою" армією. Хоча ми й перейшли на натівське озброєння, армія й освіта залишаються на радянському рівні. Якщо цього не змінити, проблеми з комунікацією між підлеглими та командирами, як і загалом у фронтових рішеннях, продовжуватимуть накопичуватись.

Фото: фейсбук-сторінка Юрія Москаленко

Наразі ми воюємо не за "натівськими" стандартами, а за рахунок подвигів і героїзму наших бійців, їх умінь і знань. Російські війська діють набагато професійніше. Якщо ми утримуємо певні ділянки фронту, то це лише завдяки професіоналізму командирів і героїзму бійців. 

Як зазначив один британський військовий аташе, маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію. Ці слова викликали обурення, але вони відображають правду: російська армія краще оснащена і залишатиметься такою ще довгі роки. Вони мають значні запаси боєприпасів і налагодили виробництво зброї, постійно вдосконалюючись. До того ж, ми маємо шанс на успіх лише у разі прийняття нестандартних управлінських, тактичних і оперативних рішень. Одним з таких рішень було використання дронів різного плану в бою.

Станом на зараз у нас розпочали виробляти FPV-дрони в достатній кількості для виконання оперативно-тактичних завдань, і підготовка наших пілотів краща, але все ж таки різноманіття безпілотних апаратів нам не вистачає, як і кількості. 

І навіть в цьому випадку - всі безпілотні системи в Україні будувались виключно на волонтерських ініціативах, саме через швидкість прийнятих рішень, швидку і хорошу організацію виробничих процесів, наявність фахового персоналу, залучених коштів, з рештою… Навіть ті, що зараз масово закуповує держава, спочатку були розроблені волонтерами. Держава тільки згодом знайшла механізм для масових закупівель, щоб забезпечувати військових хоча б на найгарячіших точках. Усе це заслуга волонтерів. Вони давно перестали бути просто волонтерами. 

Чи добре, що волонтери мають подібний вплив та інтеграцію в процеси? Звісно і однозначно – НІ! Але, станом на зараз, в епоху нереформованої армії, нерухливості й забюрократизованість багатьох процесів – це актуально і залишиться на ще якийсь час…

Джерело

Про автора: Юрій Москаленко, волонтер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.