Вміло керував дронами та нищив ворогів: історія захисника Артема Павленка

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

До війська чоловік працював у посольстві Чехії, звідки й позивний. Як згадує колишня дружина воїна Анастасія, на початку повномасштабного вторгнення він сам пішов до військкомату, але тоді не потрапив до лав ЗСУ.  Подібна ситуація відбулася на початку 2023 року, а у жовтні все ж вступив до армії. Спочатку чоловік навчався, а потім потрапив на Запорізький напрямок.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Коли була можливість, ми зідзвонювалися, спілкувалися, він з сином спілкувався. Особливо наприкінці зими та на початку весни, тоді дуже-дуже багато спілкувалися. Потім трішки менше, бо у нього були завдання, той самий Вовчанськ, і дуже багато виїздів, не було змоги нормально спілкуватися. Тож переписувалися, фотографії скидав", - розповіла колишня дружина загиблого воїна Анастасія.

Та попри те, що доля розвела Анастасію та Артема, вони тримали міцний зв'язок, адже мають спільного сина Матвійчика, який безмежно любить свого тата. Жінка згадує, разом з дитиною хвилювались за Артема, адже пізніше бригаду в якій він служив, а це 82-га окрема десантно-штурмова, передислокували до Вовчанська, а згодом на Курщину. Тоді на початку серпня новини гриміли про наступ на територію Росії, а Артем повідомив родину, що вирушає у "Дуже погане місце" та просив обіймати Матвійчика. 

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "І вже коли він був на Курщині, то тоді буквально були листування, як він там міг плюс поставити або відповісти: "Тримаюся" або ще щось таке, буквально пару слів", - розповіла жінка.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Чоловік намагався якомога частіше виходити на відео зв'язок до сина, наскільки це було можливо. А одного разу, без попередження прибув на день народження Матвія. Жінка розповіла, що свято було вкрай особливим, син весь час був поряд з татом. Сім'я навіть зробила фото на пам'ять.

 "Останній раз, коли він приїжджав, це було в червні. У нього вийшло приїхати, він приїхав, точніше, по машину сюди, у Вовчанськ, щоб забрати. Теж не попереджав, ну так по факту приїхав, і ми тоді, ну, останній раз побули разом. Це було літо, ми допізна гуляли, вони з Матвієм на машинках каталися, на розвагах були. Якось так, не знаю, приємно було", - згадує Анастасія.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Наприкінці серпня та на початку вересня Артем відповідав на повідомлення, але більш коротко та намагався не втрачати позитиву, та обіцяв триматись... Та вже 8 вересня чоловіка не стало. Останній бій він прийняв на Курщині. Зі сльозами на очах Анастасія згадує повідомлення про загибель, яке отримала через 4 дні. Та найважче було сказати про це дитині.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Емоції були такі, що ти постійно плачеш, і ну дитині це показувати, якось, ну, це дуже важко було. Але ми якось забрали його, добули нормально. А на наступний ранок Матвій почав питати, кого я хочу на день народження, кого ми запросимо, і тата. Ну і я розплакалась, не знала, що мені казати. Кажу: "Ні, Матвій, ми не запросимо тата". Він питає: "Чому?" Я кажу: "Тато загинув"", - розповіла вона.

Артем був оператором БПЛА, а на одному із завдань не встиг заховатися у бліндаж від ворожого КАБу. Воїн отримав надважкі поранення та по  дорозі у стабілізаційний пункт був ще живий, але на жаль крововтрата була дуже масивною.....Зараз Анастасія та Матвій частенько приходять на кладовище, та приносять своєму захиснику квіти та багато інших речей. На пам'ять сину залишився головний убір тата, і шеврон 82 бригади.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Я йому дзвонив, а він прислав повідомлення, щоб я його бачив...І він обов'язково був на зв'язку, завжди" - відповів син загиблого воїна Матвій.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Артем Павленко з позивним "Чех" – воїн, патріот, люблячий батько. Він жив Україною, боровся за неї до останнього подиху і не відступив. Тепер споглядає за родиною та країною з небес, тож наш обов'язок, щоб пам’ять про його подвиг жила вічно. Для цього кожен може зайти на офіційний сайт Президента та підтримати петицію про присвоєння Артему звання Героя України.   

• Талановитий сапер та чуйний сім’янин: історія героїзму Олександра Товстонога.