Спадщина графів Браницьких: хто перетворив водяний млин у стихійне сміттєзвалище

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Замість того, щоб стати символом гордості й туристичною окрасою Київської області, млин потонув у смітті та байдужості.  Колись ця пам'ятка таки виконувала свої функції, проте сьогодні місцеві жителі використовують її, як звалище, куди виносять усе: пляшки, пластик, телевізори, будівельне та побутове сміття та багато іншого. 

Якщо зануритися в історію, то за словами місцевого краєзнавця Валентина, остаточно споруду зруйнували більшовики. Та попри те, що була закладена вибухівка, стіни та фундамент міцно стоять і до наших часів.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Він побудований наприкінці XIX століття на землях графів Браницьких. Уздовж Поросі, починаючи від Білої Церкви й нижче, у них була програма будівництва млинів, тому що водяні млини були надзвичайно прибутковим бізнесом. У Синяві є великий млин, який відбудували, і ось у Пугачівці теж збудували такий млин наприкінці XIX століття – він був дуже прибутковим", – розповів місцевий краєзнавець Валентин Лученко.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Млин унікальний тим, що зберіг у собі частину величезного механізму, який колись привезли з Німеччини, саме він допомагав перемелювати зерно на борошно. До слова раніше вода була вище, і для цього пускали річище, яке спонукало шестерні працювати. Вода опустилась лише у 90-ті роки, коли завершилось будівництво каналу на Умань. Та попри те, що механізм знаходиться буквально під спорудою, людська рука дісталась і туди, тому масивну турбіну нещадно засипають непотребом.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "У Пугачівці це єдиний історичний об'єкт, який зберігся з тих часів. По суті, це молодий об'єкт, але він – єдиний, розумієте?", – зазначив експерт.

Величезний смітник утворили самі ж селяни, які все життя звозили його до історичного місця. До того ж, стало відомо від  старости старостинського округу села Бірюки та Пугачівка Сергія Нехая, що споруда перебуває у приватній власності у Людмили Безверхньої. Журналісти зв'язалися з нею. Вона пояснила, що купувала приміщення для розвитку зеленого туризму. Але, на жаль, не склалося, тож вирішила продати його разом із землею площею 2,5 га. Оцінила це у 45 тис. доларів. Жінка стверджує, вона теж схвильована поведінкою селян, ба більше навіть наймала охоронця на цю ділянку, але і це не врятувало ситуацію. Староста також неодноразово ловив на гарячому недобросовісних мешканців з цілими тачками відходів.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Спочатку люди просили, що більше такого не буде, що нічого не треба возити, не будемо. А інші просто викликали нашого дільничного, і все – він їх уже оштрафував чи щось інше зробив, я не знаю. Просто були виклики", – розповів староста старостинського округу №11 (с. Бірюки та Пугачівка) Сергій Нехай.

Та не всі мешканці Пугачівки безвідповідальні, дехто також намагається боротися з порушниками, та вже втомились робити численні зауваження.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Сміття – це болюче питання для нашого села вже давно. Люди несуть сюди весь непотріб, хоча машина їздить, і за якісь нещасні 30 грн його можна вивезти. Вони вважають, що хтось має прибирати за ними. Я завжди прошу і попереджаю: якщо колись побачу, хто це робить, то від чистого серця найму машину, завантажу все й привезу прямо додому тому, хто це викидає. Я не буду розбиратися, чиє це сміття, бо ситуація вже критична", – говорить мешканка села Пугачівка Людмила.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Це триває вже, мабуть, років 20 точно. Раніше було трохи менше, бо була вода, повені – люди більше дотримувалися порядку. А тепер, коли сказали, що палити не можна, вони просто зносять сміття куди попало", – ділиться мешканка села Пугачівка Валентина.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Місцевих людей не переконати. Я живу тут чотири роки, веду господарство сама, без чоловіка, і мені вистачає сил та наснаги вивезти сміття. Так, несанкціоновано, але це єдине місце, куди можна його вивезти. У нас збирають сміття раз на місяць, але люди або шкодують грошей, або просто так виховані – і так само виховують своїх дітей. Це можна змінити лише вихованням. Жодна робота тут не допоможе, лише високі штрафи", – додає мешканка села Пугачівка Юлія.

Як вважають спеціалісти з громадської організації "Україна Інкогніта", млин дійсно вважається культурним об'єктом та має архітектурну цінність. 

  "За кордоном дуже часто в таких місцях із млинів роблять готелі, тому що річка поряд, власне старовинна будівля, багато поверхів, будівля дуже міцна, стіни млинів часто перевищують 1 м в товщину. І, власне, млин у Пугачівці, який був збудований у 1909 році у стилі модерн, не є виключенням. Він не включений до реєстру пам'яток. У нас загалом Міністерство культури працює дуже мляво, і це вже не пов'язано з цією командою, яка зараз. Це протягом всього періоду нашої незалежності майже не працює в сенсі наповнення реєстру пам'яток об'єктами культурної спадщини. І тому дуже багато об'єктів, які є згідно з законом, об'єктами культурної спадщини. Бо в нас є Закон про охорону культурної спадщини, і там вказано, що об'єкт, будівля чи інше, який має цінність архітектурну, мистецьку, історичну або якусь іншу, і не втратив своєї автентичності, є об'єктом культурної спадщини", – розповів голова ГО "Україна Інкогніта" Роман Маленков.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Водяний млин бачив не одне покоління мешканців Пугачівки. Його стіни зберігають пам’ять про часи, коли праця тут кипіла з ранку до ночі. Та нині замість шуму води й тріску деревини – тільки шурхіт пакетів і рипіння старих пластикових пляшок.

• Водогін Даміловського: історія шедевра українського модерну