Водогін Даміловського: історія шедевра українського модерну
Очільник ГО "Україна Інкогніта" Роман Маленков розповів про унікальність інженерної споруди в Білій Церкві та наголосив на майбутніх планах організації
Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.
- Романе, розкажіть, будь ласка, про історію водогону Даміловського. Як Ви дізналися про цей об'єкт?
- Я родом із Білої Церкви і ще з дитинства мене завжди цікавило, що ховається за густим листям парку "Олександрія". У 2000-х роках я познайомився із Садом Українського Модерну, який веде Андрій Юрійович Власенко. Він – один із найкращих знавців українського модерну в Україні, і саме від нього я дізнався про існування унікального об'єкта – водогону Миколи Даміловського.
Ця споруда спочатку планувалася як насосна станція. У радянські часи про її архітектора не говорили, адже Микола Даміловський був репресований. Це сталося одразу після завершення будівництва, в період 1928-1929 років. На щастя, його не розстріляли, хоча він і провів деякий час у в'язниці на Лук'янівці.
Перед Першою світовою війною Даміловський проєктував житлові будинки в Києві, і частина з них збереглася до сьогодні. Пізніше він зайнявся проєктуванням інженерних споруд. Зокрема, в містах біля залізничних шляхів. Його майстерність в інженерній архітектурі була настільки високою, що він став одним із засновників українського архітектурного інституту та Академії наук у часи УНР, а також професором, який викладав у багатьох вищих навчальних закладах. Доміловський навіть винайшов власний інструмент – лінійку, яка використовувалася в Радянському Союзі.
- Що саме спроєктував Даміловський на території водогону?
- Микола Даміловський спроєктував основні будівлі водогону, серед яких насосна станція, машинний зал, контора, хлораторна будівля, резервуари, шахти та башта над вентиляційною шахтою основного резервуара. Всі ці споруди були зведені в стилі українського модерну. На жаль, зараз більшість із них перебувають у напівзруйнованому стані. Основна будівля, яка мала функцію насосної станції, частково зруйнована через пожежу, а також постійні акти вандалізму. Зокрема, нещодавно обвалилася частина стіни, ймовірно, через дії невідомих осіб.
Окрім цього, на території водогону добудували кілька нових споруд, серед яких гаражі та новіша насосна станція, але вони виконують другорядні функції та сильно відрізняються за площею і стилем від оригінальних будівель Даміловського.
Фото: фото з особистого архіва Романа Маленкова
- Чи існують інші подібні водогони або інженерні споруди у стилі українського модерну в Україні?
- Перед тим як збудувати водогін у Білій Церкві, Даміловський розробив подібний проєкт у Кривому Розі, але, на жаль, він не зберігся. Що стосується інших інженерних споруд у стилі українського модерну, то на території України їх небагато. Ми маємо близько п’яти селекційних станцій, зведених у цьому стилі різними архітекторами. Також варто згадати електростанцію в Ніжині, спроєктовану Опанасом Сластіоном, яка зараз використовується як спортивний зал дитячої спортивної школи. У Білій Церкві є ще одна електростанція, побудована у 1926 році між греблею та новим мостом через річку Рось, і вона також була спроєктована Даміловським. Окрім того, є припущення, що архітектор також долучився до зведення будинку соціалізму біля краєзнавчого музею.
Однак, водогін у Білій Церкві є унікальним. Подібних в Україні немає.
- У Вашій статті, опублікованій у 200 році, зазначено, що цей об’єкт охоронявся, але пізніше його почали розкрадати. Чи це дійсно так?
- Так, це був стратегічний об’єкт, який забезпечував водопостачання в надзвичайних ситуаціях. Під час того як водогін перебував на балансі водоканалу у 90-х роках, його охороняли, там стояли насоси, і об'єкт був у доброму стані. Але все почало зникати у 2000-х, коли водоканал почав розпродавати своє майно. Це вже було складно прослідкувати, і справа зараз потребує розслідування з боку поліції.
- Що передбачає грант від Українського культурного фонду? Що планується зробити за його допомогою?
- Зараз ми перебуваємо на етапі переговорних процедур, тому офіційно проєкт ще не розпочався. Однак, у межах гранту ми плануємо виконати кілька важливих завдань. По-перше, буде проведено толоку, що є нашою ініціативою і відбудеться в суботу. Грант передбачає комплекс заходів, необхідних для початку порятунку цього об’єкта, а також паралельну популяризацію українського модерну. Ми плануємо проводити семінари у Білій Церкві, де будемо розповідати про український архітектурний модерн, про роль Даміловського в його розвитку. Також будемо робити цифрові копії п'яти об'єктів водогону: основної будівлі, двох резервуарів, башти та хлораторної. Це передбачає фотограмметричну та геодезичну зйомки, створення ортофотопланів та тривимірних моделей.
Однією з проблем є те, що люди не можуть через фото зрозуміти масштаби цієї будівлі, тому ми хочемо створити 3D-моделі, які допоможуть краще сприймати об'єкт.
- Чи буде створена якась довідкова інформація про цей об’єкт?
- Так, ми плануємо створити окремий сайт, присвячений водогону Даміловського. На цьому сайті буде зібрана вся наявна інформація, включаючи обмірні креслення, з яких можна буде скласти проєкт реставрації. Український культурний фонд не передбачає капітальних вкладень, тому ми не можемо проводити реставраційні або консерваційні роботи в межах нашої компетенції. Однак, завдяки проведеним дослідженням, ми зможемо розробити проєкт реставрації в майбутньому.
На мою думку, було б доцільно перенести музей парку на територію водогону, адже це може оживити занедбану частину території парку "Олександрія".
- Чому водогін був зведений на території парку "Олександрія"?
- Раніше це була не лише територія парку, а й колишня резиденція Браницьких, які мали тут чимало будівель, включаючи власну насосну станцію. На основі цієї станції, можливо, навіть на її фундаменті, і була зведена насосна станція водогону Даміловського.
- Раніше повідомлялось, що 3D-модель комплексу будівель водогону Даміловського стане основою для майбутнього проєкту реставрації.
- Актуальне
- Важливе