Пішов у бій у 18: історія добровольця Дениса "Борця" Мовчана

Він зростав у родині, де про військову службу говорили з повагою. Прикладом для Дениса Мовчана був дідусь-військовий, а згодом — старший брат, який воював ще з часів АТО. З дитинства хлопець тягнувся до армії й хотів стати військовим

Зміст

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Спершу навчався у 18-й школі, але пізніше сам вирішив перевестися до ліцею-гімназії. Там почав активніше готуватися та більше занурився у військову тематику. Після випуску родина планувала, що він вступить до військового училища, однак повномасштабне вторгнення змінило ці наміри.

У перший ранок війни Денису було лише 17 років. О п’ятій ранку він зателефонував матері та сказав, що їде захищати Київ.

"Мені тоді вдалося його забрати з Києва, бо тоді ж на те время не було ні машину не можна було знайти, бо мало хто їздив. Так, єле-єле я найшла таксі, забрала його. І тоді він, коли приїхав, він уже остаточно мені сказав, що мама, я іду в третю штурмову", - розповідає мати героя.

Коли юнакові виповнилося 18, він одразу поїхав до столиці проходити військово-лікарську комісію. З першої спроби не вдалося, тому він неодноразово готував документи й проходив обстеження повторно, доки не отримав дозвіл на службу. Саме цей підрозділ він вважав підрозділом своєї мрії та інших варіантів не розглядав.

На початку березня 2024 року Денис перебував під Покровськ. 9–10 березня він ще листувався з мамою, писав, що немає світла, і просив не хвилюватися.

11 березня надіслав останнє повідомлення — повідомив, що повернувся з позиції дуже втомленим. Уже 12 березня зв’язок із ним зник.

Старший брат Максима служить із 2015 року: спочатку у 35-та бригада морської піхоти, з 2022 року — у 30-та окрема механізована бригада. Він не раз пояснював молодшому реалії війни та радив стати офіцером, однак Денис свідомо обрав бойовий підрозділ. Звістку про загибель родина отримала від військових — до останнього не вірили та намагалися знайти підтвердження, що це помилка.

"Не вірили до останнього, поки на пізнання не поїхали", - розповідає брат загиблого.

Під час бою на позиції почався артобстріл. Денис разом із побратимом витягували пораненого військового на евакуацію. Вони першими виводили бійця з-під вогню, коли їх накрив обстріл.

Наприкінці березня 2024 року захисника з позивним "Борець" поховали на Алея Слави Сухоярського кладовища поруч із побратимами. Його подвиг залишився у пам’яті білоцерківців як приклад покоління, яке свідомо стало на захист України.