Парк Будівельників: як занепадає зелена зона Білої Церкви

Про історію парку Будівельників, його стан і ставлення міської влади дізнавалась для читачів журналістка сайту Еспресо: Біла Церква.

Варто почати з того, що історія цього парку непроста. Як розповів історик Олексій Дєдуш, з кінця ХІХ століття по середину серпня 1954 року тут було відкрите кладовище, де ховали жителів Олександрійської частини Білої Церкви, яка згодом отримала назву "ДНС". 

Через прокладення нових вулиць, окремі його частини були втрачені ще у період до початку Другої Світової війни. Після закриття кладовища до середини 1970-х більшу частину поховань перенесли на сучасне кладовище на вулиці Героїв Маріуполя. Залишену територію взяв під опіку Білоцерківський домобудівельний комбінат, який і заклав тут парк, названий на честь зодчих міста. Тут було зведено льодовий стадіон, а у 2012 році на його місці побудували ковзанку "Льодовий період", який трохи зайняв і зелену паркову зону. 

фото: Еспресо: Біла Церква

Однак після початку повномасштабного вторгнення цей об’єкт закрили остаточно, а у 2025 році його демонтували для зведення чергового супермаркету відомої мережі.

Читайте також: Продукти замість ковзанки: хто орендував гектар землі у Білій Церкві

Історія храму в парку

Власне домобудівельний комбінат, який став осередком так званого Білоцерківського козацтва з 2003 року активно підтримував зв’язок з російськими "казаками" і відповідно з РПЦ в  Україні. Біля парку у Козацькому сквері ще нещодавно стояв хрест дружби Білоцерківського полку і московських "казаків", який демонтували. 12  липня 2000 року відбулось закладення церкви Св. Петра і Павла. Цікаво, що нову культову споруду приурочили до "визволення" від нацистських зайд, а фактично радянської переокупації Білої Церкви, у ході якої загинуло багато бійців РСЧА.

Концепт церкви мав особливу символіку – річка крові солдатів, імпровізований курган, квадратна форма як образ ковчегу. Не обійшлось і без "русского міра" – у стилі будівлі було використано кокошник, який взагалі не має стосунку до українського одягу різних історичних періодів. У церкві за задумом мала бути також недільна школа. Першим настоятелем церкви став Олександр Захарчук. Зведення храму перетворилось на довгобуд, але оскільки поруч не було інших культових споруд, то місцеві жителі не протестували. Відношення до РПЦвУ змінило вторгнення Росії у 2014 році. Грошові потоки з Москви ослабли, а кількість парафіян зменшилась.

А у травні 2025 року парафія і будівля храму офіційно перейшла до Православної церкви України. 

Чи займається місцева влада парком?

Коротка відповідь - ні. У відповіді на наш інформаційний запит у БМР відповіли, що: "Департаментом ЖКГ інвентаризація зелених насаджень на даній території не проводилась. Питання утримання та розвитку зелених насаджень міста розглядається в контексті загального планування благоустрою та розвитку територіальної громади, з урахуванням наявних ресурсів та пріоритетів. В межах зелених зон, зокрема – в парку Будівельників проводилось лише видалення аварійних дерев".

фото: Еспресо: Біла Церква

Історик Олексій Дєдуш додає, що був свідком знищення дерев у парку.

"Я особисто бачив у 2018 році як були знищені невеликі деревця, коли там почали встановлювати паркан, фактично збільшивши прихрамову територію вдвічі. Зробив пост у Facebook. Не знаю чи це мало ефект, але огорожу на заготовлені стовпчики РПЦвУ ставити не стали. Однак загородження продовжилось вже у часи, коли храм звільнили від московських кліриків", - розповів історик.

Забудова зелених зон: системне явище чи бездіяльність влади?

Показовим прикладом втрати зеленої зони є сквер біля Білоцерківської типографії на розі вулиць Водопійна та бульвару Олександрійський. Наприкінці 1990-х його обгородили, а згодом на території з’явилися греко-католицький храм та супермаркет відомої мережі, попри наявність поруч аналогічного магазину за 700 метрів. При цьому іншу греко-католицьку парафію на масиві Піщаний, де є вільна земля, не можуть добудувати вже десятки років. Аналогічна ситуація сталася біля меморіального комплексу Курган на розі вулиць Офіцерської та Чорновола, де частину скверу віддали під зрубну церкву, розташовану всього за кілька сотень метрів від храму у парку Будівельників.

фото: Еспресо: Біла Церква

Ставлення влади різних періодів до збереження історичних зелених зон у Білій Церкві завжди було суперечливим - процес їхнього знищення тривав у всі часи, хоча мав свої особливості. Історик нагадав, що у радянський період було закладено більшість парків, які місто має нині, зокрема парк ім. Тараса Шевченка (Петровського) та парк Молодіжний (Комсомольський), які мали добрий благоустрій та атракціони. 

У 1978 році розробили проєкт парку Молодіжний в заплаві річки Протоки (правильніше — Роток), що передбачав створення водосховища і зони тихого відпочинку, однак реалізувати його повністю не вдалося - обмежилися купальнею та лавками, які наразі у жахливому стані. А згодом почали з’являтися плани комерційної забудови. 

фото: Еспресо: Біла Церква

Після здобуття незалежності розпочалися перші руйнівні зміни: наприкінці 1990-х формально заклали парк "Київ" на схилах біля сучасного масиву Незалежності, але він фактично перетворився на сквер, тоді як основну територію зайняли розважальні та ресторанні заклади. 

Читайте також: 45 років без газону: як алею на проспекті Незалежності хотіли заставити МАФами

Децентралізація принесла певний прорив - у місті оновили бульвари та прибережну зону Росі, яку назвали Набережною. Проте вже у 2024 році почалися масові захоплення зелених зон: успішно їх вдалося відстояти лише жителям будинку біля колишнього ПТУ №9, в інших місцях з’являлися нові торгові точки. Навіть на набережній встановили кілька МАФів, менш ніж за 50 метрів від берега. Такі процеси продовжуються через маніпуляції з земельними ділянками, а створення реєстру зелених зон не зупиняє узаконення відібраних у громади територій.