"Бунтарство в спокої": шлях маловідомого, але талановитого митця з Білої Церкви під час війни

Його шлях не був раптовим осяянням. Це був поступовий процес, який з часом переріс у свідоме рішення. У дитинстві він відвідував Академічну художню школу імені Олександра та Тетяни Дмитренків, а згодом навчався у білоцерківському професійному ліцеї на різьбяра по дереву та бересті. Саме там, окрім фахових дисциплін, були заняття з живопису та рисунку.

Перший спогад про творчу гордість - ще зі шкільного конкурсу.

"Нам поставили натюрморт вазу з квітами, я тоді дістав новенькі графітові кольорові олівці, зловив велике натхнення, відчув дух змагання, жагу до перемоги і видав як на мене досить гарний результат", - ділиться Андрій Угдижеков.

фото: Андрій Угдижеков

Вчителі хвалили, однак до міських змагань він так і не поїхав - не склав теоретичні тести. Іронія, яка сьогодні звучить радше як тепла усмішка, ніж розчарування.

Про війну як головну тему

Нині художника найбільше хвилює тема війни. Вона природно проростає в його роботах, навіть якщо не завжди присутня буквально.

Найособистішою він називає картину "Бунтарство в Спокої". Робота була створена влітку 2025 року й набула значного розголосу у соцмережах. Її продали за 11,4 тис. грн.

"Маска символізує труднощі, боротьбу, і попри це з неї проростають квіти, очі закриті. Це про спокій. Про стан, коли відчуваєш легкий вітер і за ним прийняття всього буденного, залишаючись спокійним з бажанням йти далі. Багато хто в цій картині бачив себе", - розповів художник.

фото: Андрій Угдижеков

Місто як фон, але не джерело

Біла Церква для нього - комфортний простір. Він відчуває тут підтримку і теплу спільноту, відкриту до творчості та співпраці. Водночас локальний контекст, за його словами, не є визначальним джерелом натхнення. Воно народжується всередині.

На його думку, в епоху соціальних мереж місце проживання вже не має вирішального значення. Головне - любити свою справу та вміти презентувати себе. Онлайн-простір дозволяє продавати роботи і навіть організовувати виставки незалежно від географії.

фото: Андрій Угдижеков

Про натхнення і паузи

Коли настає творча пауза, він не шукає штучних методів "повернення музи". Допомагають звичайні речі: баскетбол, відеоігри, прогулянки містом чи парками.

Великий вплив на роботи Андрія Угдижекова мають кіно та музика. Художник часто створює портрети відомих акторів і музикантів. Але для нього це не просто зображення обличчя. За кожним портретом стоїть настрій фільму, емоція пісні, особисте переживання від перегляду чи прослуховування.

Він принципово намагається не повторюватися: у портфоліо немає однакових поз чи виразів обличчя. Навіть якщо стиль упізнаваний, кожна робота має свій окремий настрій.

фото: Андрій Угдижеков

Створювати чи продавати?

Найскладніше - продавати. Створення є природним процесом. Продаж - інше мистецтво, яке потребує зовсім інших навичок.

Попри труднощі, бажання залишити творчість не виникало. Навіть у періоди, коли живопис не був основним фокусом життя, малювання залишалося десь на фоні.

"Вірю, що творчість зі мною на все життя!", - наголошує митець.

Плани

Його найближча мрія - офлайн-виставка у Білій Церкві. Поспішати він не хоче. Планує створити більше робіт, підготуватися внутрішньо, не тиснути на себе.

Можливо, саме в цій позиції - не форсувати, а дозрівати і є його головний принцип: бунтарство, яке існує в спокої.

• "Я не можу залишити людину в біді": переселенка з Покровська під загрозою цькування. На захист жінки став відомий військовий з Білої Церкви