Пам’ять про героя у кожній дитячій посмішці: історія загиблого військового Максима Кравченка з Білоцерківщини

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Максим народився 16 серпня 1996 року в селі Ксаверівка. Закінчив місцеву школу. 

Сестра воїна Ольга з теплом згадує, що брат з дитинства захоплювався риболовлею. Разом із друзями часто ходив на ставок у рідному селі, був активним учасником місцевої спілки рибалок.

"Він постійно приходив на допомогу, хто б що його не попросив зробити, він не відмовляв нікому", - зазначає сестра військового.

За її словами, Максим любив подорожі, мав нагоду побувати за кордоном - працював і одночасно відкривав для себе світ. Захоплювався також футболом, умів майстерно ремонтувати взуття та техніку. Часто лагодив бутси товаришам по команді, допомагав із мопедами, добре розумівся на механіці. Робив усе ґрунтовно, не поспішаючи, зате якісно - так, щоб річ служила довго. 

фото: з особистого архіву сестри Ольги

Ольга згадує кумедну ситуацію, коли одна із сусідок зауважила, що він якось не привітався з нею. Після цього Максим, проходячи повз її двір, щоразу вітався – кілька разів на день, аби виправити ситуацію і не залишити непорозумінь.

"Він завжди вірив у справедливість і був переконаний, що війни не буде. Та, на жаль, усе сталося інакше"

Отримавши повістку із військкомату, Максим пішов служити в ЗСУ. Після тримісячного навчання в Яворові продовжив службу в 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді в Мукачеві. Став - гірським штурмовиком.

Рідні згадують, що після повернення із зони АТО Максим став ще більш замкнутим, не любив розмов на цю тему, але було очевидно, що він бачив багато, та найстрашніше - смерть побратимів.

"Мій герой - мій рідний брат. У нас із ним різниця у віці 7 років. Можливо, ми проводили мало часу разом, але про брата лише теплі й позитивні спогади Так, він був небагатослівним, частіше мовчав, але коли потрібна допомога, то ніколи не відмовляв. Мабуть, саме через це і пішов без вагань захищати Батьківщину", - згадує сестра Ольга.

фото: з особистого архіву сестри Ольги

У 2019 році Максим протягом 6 місяців виконував бойові завдання в місті Мар’їнка, беручи участь у заходах із забезпечення національної безпеки та стримування збройної агресії РФ на території Донецької та Луганської областей.

23 лютого 2022 року військовий отримав дзвінок з Білоцерківського РТЦК та СП із проханням пройти медичний огляд наступного дня. А вже в ніч на 24 лютого стало відомо про наступ військ РФ на українські землі, тому Максим відразу потрапив у 72 бригаду ім. Чорних Запорожців у Білій Церкві. 

Вже 25 лютого Максима Кравченка перевели до Києва. Його підрозділ був залучений до оборони гостомельського напрямку, зокрема в боях за стратегічно важливий аеродром у місті Гостомель. 

У березні підрозділ перемістили до села Мощун, де військовослужбовці, окрім виконання завдань, допомагали евакуювати місцевих жителів.

Довгий час родина не мала інформації про місце перебування Максима. Лише 10 березня він зателефонував і повідомив, що перебуває в Мощуні. У розмові висловлював упевненість у тому, що ворожі сили не витримають спротиву та змушені будуть відступити.

12 березня 2022 року о 19:27 Максим зробив свій останній дзвінок рідним  

12 березня Максима разом із побратимами перевели до хутора Червоний. Вночі підрозділ потрапив під інтенсивний ворожий обстріл. Після запеклого бою ввечері 13 березня, коли частина бійців відпочивала, окупанти здійснили нову атаку. Крава з ще двома побратимами вирушили на підмогу іншим бійцям. 

Вони не дісталися до позицій, але і не повернулися назад.

Їхні тіла були знайдені, але не ідентифіковані 24 березня, після того, як річка Ірпінь розлилася по околицях села Мощун і прилеглих територіях.

Згодом родина отримала офіційне повідомлення від Міністерства оборони України про те, що їхній Максим  вважається зниклим безвісти. Пошуки продовжувалися. І 12 квітня серед загиблих українських захисників родичі знайшли тіло їхнього сина. 

Причиною смерті стало вогнепальне кульове наскрізне поранення грудей, що було несумісне з життям. Максим загинув 14 березня 2022 року в районі села Мощун Бучанського району під час бойових дій, виконуючи громадянський обов’язок та захищаючи рідну Батьківщину.

Похований Герой на кладовищі у рідному селі Ксаверівка. Посмертно нагороджений орденом "За мужність". Також йому присвоєно звання "Почесний громадянин Гребінківської селищної територіальної громади".

На вшанування пам’яті загиблого захисника України Максима Кравченка у його рідному селі Ксаверівка здійснено низку пам’ятних ініціатив. 

Зокрема, на фасаді місцевої школи, де він навчався, відкрили меморіальну дошку. Поруч із закладом освіти висадили "дерево Героя", що символізує життя. Одну з вулиць у селі також перейменували його ім'ям.

фото: Еспресо: Біла Церква

фото: Еспресо: Біла Церква

Родина полеглого воїна встановила дитячий майданчик біля нового садочка 

За словами сестри загиблого, родина вирішила встановити майданчик у новому садочку, щоб пам’ять про Максима жила не лише на кладовищі чи в меморіальних знаках, а в радісних моментах дитинства та у розвитку села.

"Це була наша з мамою ідея... Щоб все було для дітей, тому що діти - це наше майбутнє, і так, як в нас в селі треба, щоб був розвиток, і ми подумали з мамою, що дитячий майданчик це буде найкраще, що можна було зробити для дітей і для жителів села", - розповідає Ольга.

фото: Еспресо: Біла Церква

Цей об'єкт став не лише вшануванням пам’яті героя, а й символом вдячності та віри в життя, за яке він боронив Україну.

• Історія військового з позивним "Яра", який віддано захищав Україну.