Історія військового з позивним "Яра", який віддано захищав Україну

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Як згадує дружина воїна Аліна, познайомились з коханим у 2008 році, зустрічались, а у 2019 році одружились. 

"Він працював з 2013 року по 2018 рік в поліції. У 2016 році він був в АТО, а у 2018 році звільнився і повернувся до лав патрульної поліції вже у 2022 році, на початку повномасштабної війни", - розповіла дружина загиблого воїна Аліна Павець.

Фото: Еспресо: Біла Церква

До повномасштабного вторгнення чоловік був готовий, хоч і не до кінця вірив, що це може статися. Натомість він мав усе необхідне для надзвичайної ситуації, та казав про це дружині.

На початку війни Аліна носила під серцем найдорожче - сина. Тож Яра відправив кохану за місто, а сам пішов у військкомат. Потрапити в армію не вийшло, тому чоловік знову долучився до патрульної поліції. У той тривожний рік у подружжя народився маленький Тимур і родина попри все була щасливою, бо захисник мріяв про сина. Пізніше у 2024 році він долучився до стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції "Хижак".

Фото: Еспресо: Біла Церква

"Він готувався туди давно. Спочатку він проходив усі курси, які тільки можна було, які там надавали. І він мене готував, що він піде. Я не знала, куди це буде, але я знала, що це станеться рано чи пізно. Ну, і 22 червня вночі, об 11-й, він приїхав вже з речами та сказав, що зранку вони виїжджають. Я казала, що подам на розлучення, я дуже не хотіла його відпускати туди. Я сварилася, я плакала. Ну, він був дуже впертий і пообіцяв мені, що все буде добре. І все, і пішов. Звісно ж, ми чекали", - пояснила жінка.

Читайте також: У Білій Церкві провели в останню путь військового Ярослава Павця.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Ярослав був у аеророзвідці, і тому заспокоював дружину, що він на безпечній відстані. Хоча іноді чоловіку таки доводилося стикатися з ворогом майже впритул. Воював під Торецьком, і на позиціях перебував по три дні. Коли повертався, намагався тримати з найріднішими відео зв'язок, бо дуже сумував за ними ... Та навіть в останнє чоловік писав, що дуже їх любить.

"Я думала, що він спить, почала бити тривогу близько 11-ї, бо вже 5 годин пройшло. Йому почала писати, дзвонити, оскільки я знала, що в нього там є зв'язок. Я думала, хоч скине, але не було ані гудка, нічого. І мені повідомили о пів на 3-ю", - пригадала Аліна Павець.

Фото: Еспресо: Біла Церква

Ярослав пішов по дрон з побратимами, і в цей момент у них прилетів ворожий FPV. Жінка згадує, найважче, це пояснити дитині, що тата немає. Тож у 2-річному віці Тимур думає, що його рідна людина на роботі. Він часто цілує та роздивляється фото Ярослава. Нині жінка виховує сина одна, та щодня відвідує кладовище, приносить улюблені речі чоловіка. Зі сльозами на очах вона розповідає, що  Ярослав був найкращим, і назавжди залишиться у їхніх серцях. 

Підписати петицію про присвоєння звання Героя України для захисника Ярослава Павця можна за посиланням.

• Командир взводу який вів у бій: пам'яті морського піхотинця Максима Шовенка.