Віктор Пилипюк: герой, життя якого забрали окупанти

Про це стало відомо з фейсбук-сторінки шинного заводу "Росава". 

У перший же день повномасштабного вторгнення провів на фронт 31-річного сина Вадима, який на той час працював разом з ним на підприємстві в одному цеху, а через чотири дні й сам пішов захищати Батьківщину.

"А хто, як не я? Син пішов нас захищати, виганяти окупантів, а я буду сидіти вдома?" - казав він рідним 

Як розповідала дружина, Віктор став "батьком" для своїх побратимів, бо був найстаршим. Хлопці за віком були, як його син й навіть молодші. Вони дуже його поважали.

Колеги теж з теплими словами згадують Віктора: "він був професіоналом своєї справи, дуже відповідальним працівником, справедливою й чуйною людиною, справжнім патріотом".

Віктор навіть у складні часи не нудьгував на фронті, бо любив свою країну, свою родину, онучку Софійку, роботу і мріяв з Перемогою повернутися в люблячі обійми дружини та рідних, придбати власний будинок й у старості тішитися онуками.

Фото: фейсбук-сторінка шинного заводу "Росава"

Старший сержант, командир 1 десантно-штурмового відділення Віктор Пилипюк загинув 16 червня 2024 року на Донецькому напрямку, поблизу Красногорівки. За місяць до цієї дати син випадково зустрівся з батьком на фронті. Тоді ще ніхто не знав, що це була їх остання зустріч.

• Олександр Котинін: білоцерківець, що віддав життя за Україну.