Таємниця Нового року: від Марса до Януса

Журналістка Еспресо: Біла Церква зібрала факти про історію Нового року.

Важко повірити, але тисячі років тому європейці починали рік не в січні, а в березні. Давньоримський календар, створений за легендою самим Ромулом, засновником Риму, складався всього з десяти місяців і починався з березня — місяця, присвяченого богу війни Марсу. 

Саме тому наші звичні назви місяців зараз не збігаються з їхніми номерами:

• September (від латинського septem — сім) насправді був сьомим місяцем;
• October (octo — вісім) — восьмим;
• November (novem — дев'ять) — дев'ятим;
• December (decem — десять) — десятим.

Березень був логічним початком року — саме тоді природа прокидалася після зимового сну, розпочувався сільськогосподарський сезон, а римляни традиційно розпочинали військові кампанії. 

фото: freepic

Революція Юлія Цезаря

Через недосконалу систему високосних років і маніпуляції жерців, які могли додавати дні на свій розсуд, календар настільки розминувся з реальними сезонами, що взимку розквітали весняні квіти. Юлій Цезар, який крім полководця був ще й реформатором, вирішив покласти цьому край.

Разом з александрійським астрономом Созігеном він створив новий, більш точний календар — Юліанський. Цей календар мав 365 днів і високосний рік кожні чотири роки. Але найважливіше — Цезар перенесів початок року з 1 березня на 1 січня. Це рішення мало не лише астрономічне, а й політичне підґрунтя: саме 1 січня в Римі вступали на посаду новообрані консули, і Цезарю хотілося, щоб політичний і календарний рік збігалися.

фото: freepic

Янус — бог з двома обличчями

Але чому саме січень? Тут на сцену виходить один з найцікавіших римських богів — Янус. Це божество було унікальним: його зображували з двома обличчями, що дивилися в протилежні боки. Одне обличчя дивилося в минуле, друге — в майбутнє. Янус був богом початків і переходів, дверей і воріт, входів і виходів.

Двоє облич символізували його здатність бачити одночасно те, що було, і те, що буде, — ідеальна метафора для переходу між роками. Одне обличчя дивилося назад, в рік, що минає, бачачи всі його події, радощі та печалі. Друге обличчя дивилося вперед, в рік новий, сповнений невідомості, надій та можливостей. 

А ще римські художники зображували на пальцях Януса числа — на правій руці 300, а на лівій 65. Разом це складало 365 — кількість днів у році.

Місяць січень (January) отримав свою назву саме на честь цього бога. Римляни вірили, що Янус благословляє нові починання, тому початок року в його місяці здавався символічним і правильним.

Як наші предки святкували Новий рік

Різні народи святкували Новий рік по-своєму, і ці традиції часто були значно веселішими та різноманітнішими, ніж сучасні вечірки.

У Стародавньому Римі свято Януса тривало кілька днів. Римляни обмінювалися подарунками — найчастіше медовими солодощами та фруктами, прикрашеними золотом, що символізувало побажання солодкого та багатого року. Будинки прикрашали зеленими гілками лавру та оливи.

Давні слов'яни святкували Новий рік під час весняного рівнодення, приблизно 1 березня. Це був час проводів зими та зустрічі весни — звідси походить наша Масляна. Пізніше, з прийняттям християнства, Новий рік на Русі святкували 1 вересня, в день, коли завершувалися польові роботи. Це свято називалося Симеонів день, і воно поєднувало церковні служби з народними гуляннями, ярмарками та святковими застіллями.

Стародавні єгиптяни прив'язували початок року до розливу Нілу — найважливішої події для їхньої цивілізації. Це відбувалося приблизно в середині липня. Свято тривало кілька тижнів, супроводжувалося жертвоприношеннями богам, особливо богу Хапі, що уособлював Ніл.

фото: freepic

Петро I та остаточне рішення

Цікаво, що навіть після Юлія Цезаря не всі країни одразу перейшли на святкування Нового року 1 січня. На території України до 1700 року Новий рік святкували 1 вересня. Саме Петро I своїм указом наказав святкувати Новий рік "на європейський манір" — 1 січня. Він також запровадив традицію прикрашати будинки хвойними гілками, влаштовувати феєрверки та гучні гуляння.

Символічність дати

Сьогодні ми святкуємо Новий рік 31 грудня не тому, що це якась особлива природна дата — це суто культурна традиція, успадкована від римлян. Астрономічно початок року не збігається ні з днем сонцестояння, ні з рівноденням — він просто зручний для календарної системи.

Отже, коли ви наступного разу підніматимете келих під бій курантів, згадайте про римського бога з двома обличчями, про амбітного цезаря, що змінив календар, і про незліченні покоління наших предків, які святкували цей особливий перехід — з старого в нове, з відомого в невідоме, з минулого в майбутнє.

• Новорічний образ 2026: які кольори принесуть удачу в рік Вогняного Коня