Святиня XVIII століття у Білій Церкві: як Іван Мазепа вплинув на долю Микільської церкви

Для журналістів Еспресо: Біла Церква коментар надав кандидат історичних наук, науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України - Олексій Дєдуш.

За його словами, на місці сучасної кам’яної Микільської церкви у XVII столітті існувала дерев’яна церква. У період гетьманства Івана Мазепи храм було відбудовано вже як кам’яну споруду. Підтвердженням цього слугує мідна табличка, знайдена під час археологічних розкопок у 1842 році біля північної сторони будівлі, яка вказує на дату її перезакладення.

Для гетьмана Івана Мазепи-Колединського Біла Церква мала важливе стратегічне значення як укріплення на південному рубежі Правобережної України. Зокрема, неподалік від міста розташоване село Мазепинці, яке є родовим маєтком Мазепи. Цікаво, що тамтешній храм також присвячений Святому Миколі.

Після політичної поразки гетьмана серед мешканців регіону виникли численні легенди, зокрема й про те, що Іван Мазепа начебто сховав свої скарби десь на території Білої Церкви. На згадку про ці народні перекази в наш час неподалік Микільської церкви встановили тематичну мініскульптуру.

фото: з особистого архіву Олексія Дєдуша

У другій половині XVIII століття Микільська церква переживала непрості часи. У 1746 році священник Михайло Сухомлин залишив греко-католицьку парафію та перейшов у православ’я. За візитацією 1792 року, церква обслуговувала 80 дворів і залишалась єдиною кам’яною спорудою серед 6 парафій міста.

Після окупації Білоцерківщини російської імперією храм, як і всі інші церкви міста перейшов у юрисдикцію православної церкви. Під час великої пожежі у Білій Церкві у культової споруди вигорів дах, який парафіяни перекрили соломою через відсутність коштів.

Після цього у церкві декілька разів змінювалися священники, але у 1802 році настоятелем став корінний білоцерківець дячок Антон Павлович Павловський, який багато років очолював парафію, продовживши духовну традицію своєї родини.

Занепад Микільської церкви: політика, вплив родини Браницьких та виклики імперської доби

За словами історика, можливо на непросту долю церкви вплинув саме зв’язок з гетьманом Мазепою. У часи російської імперії та навіть СРСР ім’я Івана Степановича було синонімом прагнення українців здобути незалежність та повернутись Україну до західного світу. 

Після утвердження тут графів Браницьких, Олександра Василівна, яка була православною, на відміну від чоловіка, почала думати про місце останнього спочинку. Й подвір’я Микільської церкви було визначено, як найзручніше для реалізації цього проєкту. Сама ж церква перебувала у незадовільному стані. Відомо, що у 1831 році настоятеля Антона Павловського оштрафували на 10 карбованців за самовільне перекриття даху, хоча він заздалегідь повідомляв про аварійний стан споруди.

фото: Еспресо: Біла Церква

У 1839 році парафію було офіційно скасовано, а стіни культової споруди через декілька років починають розбирати на різні потреби, зокрема для зведення гімназії та інших будівель. Вціліла лише частина південної стіни, яка була зображена на малюнку, що, ймовірно, належить Тарасові Шевченку.

У 1850-х роках отець Петро Лебединцев, за його власними словами, з мотивів зберегти хоч якусь пам’ятку "русской жизни" у Білій Церкві ініціював часткове відновлення храму. Втім, як показали пізніші археологічні дослідження, реконструкція не повністю відповідала первісному плану будівлі.

Микільська церква: шлях від замовчування до повернення

Вперше зв’язок Микільської церкви з постаттю гетьмана Івана Мазепи як українського національного героя було публічно згадано на сторінках газети "Дзвін" у червні 1942 року — в період нацистської окупації.

фото: з особистого архіву Олексія Дєдуша

Надалі, у 1960-х роках, у храмі провели реставраційні роботи, а в 1970-х приміщення використовувалося як частина міського державного архіву.

З розпадом СРСР відкрилися нові можливості для відродження духовного життя. Водночас у 1997 році в Білій Церкві було зареєстровано Свято-Миколаївську громаду Російської православної церкви в Україні, що не сприяло ні активізації парафіяльної діяльності, ні поширенню історичної правди про Микільську церкву та її зв’язок з Іваном Мазепою. Відомо, що РПЦ досі офіційно проголошує анафему на гетьмана.

Після повномасштабного вторгнення визріло питання повернення Микільської церкви у лоно справжнього українського православ’я. Білоцерківська громада на декількох протестах та у результаті збору підписів - підтвердила ці прагнення. 

У кінці травня 2023 року місцева влада хоч і з запізненням, але наважилась повернути важливу пам’ятку місту. Цікаво, що у документі споруда фігурує під назвою "Нікольська церква". Після входу у храм виявилось, що московити суттєво пошкодили його внутрішнє начиння і навіть стіни. 

• 386 років від дня народження Івана Мазепи: Біла Церква в житті гетьмана.
• Який внесок зробив Ярослав Мудрий у становлення славної Білої Церкви.