Вітражі: неймовірне мистецтво, що зникає у Білій Церкві

Де ще збереглись скляні картини та чому їх прибрали з більшості закладів - читайте у матеріалі журналістів Еспресо: Біла Церква.

Популярність вітражів в Україні припадає на період радянського союзу, а саме 1950-1980-х років. Часто вони відображали тогочасну символіку, теми праці, спорту, дружби, а деякі мали абстрактні чи національні мотиви. Їх переважно розміщували у навчальних та дошкільних закладах, лікарнях, санаторіях та інших публічних місцях.

Як розповідає викладачка Вікторія Опаряк, скляні картини є видом монументально-декоративного мистецтва, що має глибоке історичне коріння. 

"Перші згадки про вітражі зустрічаємо ще у IV столітті у країнах на території нинішнього Єгипту та Сирії. Фрагменти кольорового скла закріплювалися на склі без домішок. У цей же ж час вітраж активно розвивається у Візантійській імперії, там його виготовляли зі шматочків скла, оплавлених у свинець і розписаних кольоровими емалями. Відомо, що перші вітражі на території Європи з'явилися в X столітті у вікнах кафедральних соборів Франції. Деякі з них збереглися до нашого часу", - розповідає викладачка.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

Найбільшим вітражем у Білій Церкві був і є у палаці культури "Росава". Його автор - заслужений діяч мистецтв і лауреат Шевченківської премії Іван-Валентин Задорожний. Декоративна композиція створена у 1976-1979 роках і має назву "Люди, бережіть Землю", що неабияк зараз актуально. Певно це і було ідеєю творця. Першочергова площа 150 м², але нині вона зменшилась, адже після продажу у приватні руки у 2019 році частина скла стала стіною, що обурило громадськість.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

"Якщо ви подивитесь на репродукцію цього вітража і взагалі його роботу. Він дуже активно впроваджував у своїй творчості образи, які були запозичені з Давньої Русі і раніше, язичницькі такі мотиви. Вони поєднувалися з ранньохристиянськими і от Задорожний - яскравий представник українського саме такого за семантикою народного мистецтва", - розповідає голова Київської обласної організації національної спілки художників України Олександр Дмитренко.

Фото: Скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Що цікаво, подібну до білоцерківської композиції Іван Задорожний реалізував і в Кременчуці. Наразі більшість вітражів або ж їхню імітацію, які були у місцевих закладах, прибрали через присутність на них радянської атрибутики, реконструкцію будівель, низьку енергоефективність, а також складність у догляді. Наприклад, скляні конструкції колись прикрашали 11, 12 та 20 школи, садочок №32 та низку інших установ. Частина з них просто відправилась на смітник, деякі й досі зберігаються, як от у професійному коледжі. І єдине, що таким чином могло загинути, каже митець - це художня думка.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Те, що ми бачимо от в школах, наприклад, в гуманітарно-педагогічному коледжі. Ці вітражі робились таким чином: або за допомогою прозорої плівки на скло наклеювались елементи, а потім сучасними фарбами проміжки нафарбовувалися, або є така форма дуже цікава, коли скло дрібними такими шматочками розбивається і наклеюється на прозорий клей і наче воно вітражно, але це все імітація", - додає Олександр Дмитренко. 

У наступній частині можна буде дізнатись, де та які вітражі ще й досі залишились у місті. А також про білоцерківського митця, який прищеплював любов до кольорового мистецтва.