"Це навіть ближче, ніж рідня": що треба знати про горювання військових

Це складно пояснити нам, цивільним, але побратимство — найбільш близький вид відносин, це навіть ближче, аніж кровна рідня.

Основна відмінність в тому, що переживання втрат військовими суттєво відрізняється за контекстом, глибиною травматичного досвіду і характером горя. Ці відмінності зумовлюють особливий підхід до допомоги.

Ось 6 основних відмінностей, які я можу виділити

1. Природа втрати
Цивільні часто втрачають близьких через хворобу, нещасні випадки, старість. Військові найчастіше переживають втрату бойового товариша в умовах насильства, небезпеки і виживання. Це створює зазвичай важку тріаду:

• відчуття провини: "Я вижив, а він ні";
• спільність – сильну злуку з померлим: бойове братство, взаємна довіра;
•  відповідальність – відчуття відповідальності за смерть іншого.

2. Травматичність досвіду
Горе військового майже завжди поєднане з ПТСР, сильними тілесними реакціями, флешбеками, сенсорними спогадами. У цивільних горе рідше супроводжується такою кількістю травматичних тригерів. Тому підтримка військового повинна враховувати одночасну роботу з горем і травмою. Просте "виговоритися" недостатньо.

3. Соціальна ізоляція
Більшість цивільних мають ширше коло підтримки (родина, друзі, звичне середовище). У військових після повернення – розрив із бойовим оточенням, втрата зв’язку, нерозуміння з боку суспільства. Це посилює самотність у горюванні. І це важливо просто розуміти. 

4. Стигма і замовчування
Військові часто виховані в культурі "сили" й "стриманості". Горе сприймається як слабкість. Цивільні легше собі дозволяють емоційне вираження втрати. Тому підтримка військового повинна бути ненав’язливою, визнаною як "нормальна реакція", без моралізування. Моралізаторство загалом дуже і дуже дратує військових. Воно завжди показує, що той, хто повчає, вважає себе вищим за іншого. 

5. Тип реакцій на втрату
У військових горе частіше проявляється у вигляді 4 типів поведінки: гніву, ворожості; відчуття «порожнечі»; замороженості емоцій; ризикованої поведінки (алкоголь, самоізоляція). У цивільних частіше прояви через сльози, сум, ностальгію, ідеалізацію.

6. Рівень провини
Провина за смерть товариша, зокрема в ситуації бою, є ключовою відмінністю. Вона може бути реальною (обʼєктивною), наприклад, не виконав наказ, або ілюзорною (переживаною) — "мав встигнути", "міг зупинити". У горюванні цивільних провина менш виражена або має інший характер (перед родиною, у зв’язку з минулою поведінкою).

Джерело

Про автора: Володимир Багненко, клінічний психолог у шпиталі

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.