Стрітення Господнє: як зустріти свято за народними звичаями

Про історію свята, традиції та повір'я читайте у матеріалі Еспресо: Біла Церква.

Історія свята 

Стрітення Господнє відзначають на 40-й день після народження Ісуса Христа, коли Діва Марія принесла Його до храму в Єрусалимі. За юдейським законом, жінка, яка народила хлопчика, повинна була пройти обряд очищення, принісши в жертву Богові ягня. Однак якщо родина не мала достатньо коштів, замість ягняти дозволялося приносити дві горлиці. Саме так і зробила Марія.

У храмі їх зустрів старець Симеон — праведник, який усе життя чекав зустрічі з Месією. Святий Дух відкрив йому, що він не помре, поки не побачить Спасителя. І ось, коли Симеон узяв Немовля Ісуса на руки, він упізнав у Ньому Божу обітницю. З глибокою радістю він виголосив свої натхненні слова:

"Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє."

Серце старця сповнилося спокоєм, адже він нарешті зустрів Того, Хто принесе порятунок усьому людству.

Свято Стрітення Господнього зародилося в Єрусалимі в IV столітті. Перші згадки про нього залишила паломниця Сильвія (Етерія), яка описала урочисту процесію до храму Воскресіння на 40-й день після Богоявлення. Спочатку це свято відзначалося лише на Сході, а в VI столітті, за правління імператора Юстиніана, воно набуло загальнохристиянського значення. На Заході його спершу вважали святом Богородиці, проте згодом воно знову стало Господнім.

У Східній Церкві Стрітення зберегло Богородичний характер і подекуди відоме як "Стрітення Пресвятої Богородиці".

Традиції 

Стрітення Господнє зберегло в собі як християнські, так і давні язичницькі традиції. У народних віруваннях цей день символізував зустріч зими з літом. Люди ворожили на врожай, виставляючи на ніч надвір тарілку з зерном — якщо вранці з'являлася роса, це обіцяло багатий врожай, а її відсутність вважалася поганою ознакою.

Також цього дня у церквах святять воду та спеціальні свічки, які називають стрітенськими або громничними. Їх зберігали біля образів і запалювали під час грози, щоб захистити оселю та худобу від блискавки. Повертаючись із церкви, господарі запалювали громничну свічку, примовляючи: "Щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив". Через це свято в народі називали "Громицею".

Освячену стрітенську воду зберігали цілий рік і використовували як захист від "пристріту". Нею кропили дітей та новонароджених тварин, щоб уберегти від хвороб та нещасть. 

Народні прикмети

На Стрітення селяни уважно спостерігали за погодою, адже вірили, що цей день може підказати, яким буде врожай і коли чекати весни. Якщо погода була ясною та тихою, це обіцяло багатий урожай і вдале роїння бджіл. Навпаки, сильний вітер вважався поганою ознакою.

Відлига цього дня віщувала затяжну і пізню весну. А ще говорили: "Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекай ще стужі" або "Як нап'ється півень води, то набереться господар біди". Це означало, що після короткого потепління зима ще довго не відступить і морози повернуться.