Сьогодні навіть важко уявити життя без кіно. А українське кіно – це особливі кінострічки

Сьогодні навіть важко уявити життя без кіно. А українське кіно – це особливі кінострічки. Вони зняті на Батьківщині, в них проглядається історія нашого народу, сяють українські кінозірки, творять українські режисери. Це наша гордість і наша надія.

Фото: uinp.gov.ua

Розповідаючи про українське кіно, не можна оминути ім’я Олександра Довженка. Його талановиті стрічки мали резонанс у всьому світі та виявили неабиякий вплив на подальший розвиток кінематографу. Його "Земля" (1958) увійшла до 12 найкращих кінострічок всесвітньої історії кінематографу. 

У 60–70-х роках на небосхилі українського, а також світового кінематографу яскраво засяяли імена, що прославили Україну на весь світ, – це режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко; актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка. У цей час з’являються стрічки, які розпочали унікальний феномен "українського поетичного кіно" – напрям, що мав справжнє "національне" забарвлення, був своєрідним втіленням "українськості" в кінематографі.

До Дня українського кіно говоримо про документальні стрічки

Під час російсько-української війни в Україні зʼявилося багато документальних стрічок, які мають мільйони переглядів, представлені на українських та міжнародних кінофестивалях. Їхній головний наратив — правда. 
Головне — наше документальне кіно, створене з наміром передати об'єктивну картину подій, має стати джерелом надійної та правдивої інформації не лише для українців, а і для всього світу. Стрічки українських режисерів можуть допомогти розповісти світові про справжність та розмір військової агресії росіян. Вплинути на світову думку, ставлення до війни та міжнародну підтримку.

Показ "20 днів у Маріуполі" в Таїланді Фото: facebook посольства України в Таїланді

Документальна стрічка режисера Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі". стала третім українським фільмом, номінованим на премію Американської кіноакадемії за 96 років її існування. Це перший український Оскар в історії. Фільм став переможцем в номінації Найкращий повнометражний документальний фільм.
Фільм "20 днів у Маріуполі" створили режисер Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко. Вони були останніми журналістами, які залишалися в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і зафіксували початок знищення країною-агресоркою українського міста. За це вони згодом отримали Пулітцерівську премію. Документальну стрічку змонтували на основі матеріалів, які Чернов з командою фотокореспондентів Associated Press зняли в обложеному росіянами Маріуполі та відправляли в світові ЗМІ, розповідаючи про страшні події в місті: загибель дітей та дорослих, створення масових могил, знищений російською авіабомбою пологовий будинок та інші російські воєнні злочини. Стрічка стала найкасовішим документальним фільмом в Україні минулого року – вона зібрала 500 тис. грн тільки за перший вікенд прокату.

Напередодні Оскара 2024, 9 березня, Євген Малолєтка, Мстислав Чернов та Василіса Степаненко отримали Шевченківську премію за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя. Серед них репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм "20 днів у Маріуполі".
Раніше стрічка Чернова здобула нагороду "британського Оскара" – кінопремії BAFTA і приз глядацьких симпатій фестивалю Санденс. Крім того, на початку 2024 року Мстислава Чернова відзначили премією Гільдії режисерів США за "видатні режисерські досягнення в документальному кіно".

Фото: www.reutersconnect.com

"Я вдячний. Але, напевно, я буду перший режисером на цій сцені, який би хотів не робити цей фільм. Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України. Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проти ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу. Ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоби правда перемогла. І щоби загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, — щоби їх ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, спогади формують історію", — сказав Чернов на церемонії нагородження.

Раджу подивитись 5 документальних фільмів 2024 року на честь загиблих героїв
Фільми пам’яті героїв – це насамперед спогади. Унікальні свідчення тих, хто знав загиблих якнайкраще – від їхніх дитячий мрій до останнього бою. В центрі таких стрічок – особистості. Люди, які вирізнялися з-поміж інших і мали внутрішній стрижень та мотивацію, щоб боротися з ворогом і запалювати інших.

"Да Вінчі". Кінострічка про легендарного воїна Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі", командира батальйону "Вовки Да Вінчі". Він пішов добровольцем і боронив Україну протягом 9 років.
Режисер: Володимир Сидько.
Премєра: вересень 2024 року.

"Знищити та врятувати. Полковник ГУР Олег Бабій". Розвідник заходив у тил противника та організовував рух опору на тимчасово окупованих територіях. Пройшов 600 км росією, виявив близько 70 стратегічних обєктів ворога та разом з командою знищив три ТУ-22МЗ.
Авторка фільму та сценаристка: Марія Шиманська.

"Солдат, народжений всміхатись". Фільм пам’яті Миколи Мялковського. Він працював у мерії Любліна, займався спортом, грав на скрипці, співав у церковному хорі. Після початку повномасштабної війни повернувся в Україну та став на її захист.

"Журналіст у формі". Кінострічка про журналіста, науковця та піар-мененджера Володимира Мукана, який добровільно долучився до ЗСУ. Володимир швидко освоїв військову науку і став офіцером.
Режисери: Юрій Мацарський, Максим Курочкин.

"Фільм пам’яті про полеглого на війні Володимира В’язуна". З дитинства Володимир проявляв лідерські якості і хотів присвятити життя військовій службі. Він воював у лавах "Карпатська Січ" і поліг у близькому бою з ворогом.
Автори: ІРТ Полтава.

Джерело

Про автора. Жанна Харченко, бібліотекарка I категорії у Білоцерківська ЦБС.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.