100 років турботи та тепла: будинок дитини у Білій Церкві відсвяткував ювілей

Знімальна група телеканалу Еспресо: Біла Церква побувала в будинку дитини, якому виповнилося 100 років. 

38 маленьких сердець, які мріють про люблячу родину. Цей будинок дитини опікується малечою вже 100 років. Його історія розпочалась у 1924 році, коли на території маєтку Браницьких у Білій Церкві створили "Хату дитини". 

Читайте також: Будинку дитини в Білій Церкві виповнилось 100 років

Найтяжчим періодом для закладу стала війна, тоді тут перебували 45 дітей, 9 з них єврейської національності, батьків яких розстріляли. Нині у цій затишній будівлі працюють неймовірні фахівці - медичний і педагогічний персонал. Вони і виховують малюків від народження і до шести років. 

У кожної людини, яка живе або працює тут, є своя неповторна історія. Вихователька Марина тут з 1992 року. Каже, спершу було дуже тяжко, адже вона наскільки переймалася долями дітей, що навіть не могла спати. Жінка має двох дітей. Свого сина Павла вона всиновила з цього ж будинку, коли йому було 2,5 роки. Нині йому 29, і у них чудові відносини.

"Дітям обов'язково потрібна сім'я, це ж янголи. Вони мають зростати в сім'ї, в добрі, в любові, в теплі, в опіці. Дитина - це наше майбутнє, це майбутнє кожного батька, матері, це майбутнє нашої України", - додала Марина.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Очільниця закладу Юлія Богатиренко розповідає, більшість дітей якими вони опікуються ті, кого вилучили з неблагонадійних родин. Доля цих крихіток різна, і задача працівників - любити кожного і всіляко намагатись зробити так, аби вони знову почали довіряти людям.

"Якщо вже склалась така ситуації і в них ось такий життєвий шлях, який вони мали пройти з тими батьками, які з тих чи інших причин не можуть бути справжніми батьками, тоді це мають бути інші дорослі люди, які повинні взяти на себе саме таку відповідальність і зробити все, що в їхніх силах. А іноді - що і не під силу для того, щоб у дітей було майбутнє", - зазначила Юлія.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

Пані Юлія ділиться, що найкращою нагородою для неї є те, що діти потрапляють у люблячі родини і деколи вони повертаються до них і дякують. Ось кілька історій, які залишилися назавжди в її пам'яті.

"Коли я вже очолила цей заклад, то сюди привезли хлопчика Дмитрика. Я його пам'ятаю по цей день. Він перших три дні дуже плакав, тому що для нього це все було дуже невідомим і страшним. А тоді, коли на четвертий день я зайшла і він посміхнувся, я все одно продовжувала плакати, але вже від радості, тому що я зрозуміла, що він прийняв цю ситуацію і зрозумів, що йому тут безпечно", - додає керівниця закладу.

Будинок дитини - не просто стіни. Це місце, де навіть у найскладніших умовах діти не перестають вірити в добро. І кожен з нас може допомогти їм мати щасливе майбутнє.