Як школярам налаштуватись на НМТ-2025 в умовах війни та невизначеності майбутнього

Діти кожен день живуть серед травматичних і стресових подій, що викликають тривогу: це і втрата зв'язку з родичами, втрата домашніх улюбленців, страх, що не знайдуть роботу, не зможуть вступити до ВНЗ, а також почуваються безпорадними і розгубленими, бо часто не можуть нічим допомогти рідним.

Дослідження, проведене з групою в 600 осіб віком 13-19 років показало, що у 73% підлітків війна спричиняє тривожність та страх за майбутнє. У 38% є страх за життя близьких та своє. Невизначеність майбутнього тривожить 12% опитуваних.  29% взагалі перестали планувати та вирішили визначитися з планами на майбутнє, вже коли закінчиться війна. І це велика помилка, якої ми всі маємо уникнути. 

Майбутнє буде, і якщо ми не можемо спланувати на роки вперед, то наступний крок від сьогодні точно можемо зробити

Варто зосередитися на вирішенні питань, що перебувають на рівні нашої відповідальності і життя, і не розпилювати свою енергію та увагу на ті питання, що не лежать в сфері нашої компетенції. Ніхто зараз не знає, яке життя нас очікує. Але ще психолог Віктор Франкл, який пройшов концтабір, писав: вижили ті, хто мали сенси і хто вирішував щоденні питання. Ті, хто жив "тут і зараз".

підлітки, Фото: freepik

Підтримка батьків

На наших дітях сьогодні лежить велика відповідальність - продовжувати жити і працювати, незважаючи ні на що. Батьки зараз як ніколи мають бути уважними до підлітків і допомогти їм не тільки в підготовці до НМТ, а й при визначенні закладу, де діти планують навчатися далі. Не змушуйте дітей вчитися там, де вони не хочуть, не бачать себе, або не розуміють свого знаходження в тій чи іншій професії.

Світ дуже швидко змінюється, з'являються професії, які ще кілька років тому ніхто не міг уявити. І, навпаки, зникають і втрачають актуальність ті, які ми добре знаємо.

Чи знаєте ви, що ще зміниться за наступні 5 років? Є лише один безпрограшний варіант для батьків - підтримка і любов до своїх дітей. Але це не все. 

Також обов'язок батьків розмірковувати про майбутню професію разом з дітьми, аналізувати їхні здібності і уподобання і надавати їм розширену інформацію

Перший крок підлітка до майбутнього - здати НМТ. Наразі вже всі підготувалися, хто як міг, і кому як дозволили обставини. Тепер залишається заспокоїтися і пройти тест. Заспокоїтися, тому що хвилювання, тривожність і страх може негативно вплинути не лише на результати тесту, а й на фізичне і психологічне здоров'я дитини. Батьки повинні проконтролювати це питання, тим більше, що є дуже легкі і прості способи повернутися в ресурсний стан.

Декілька вправ для заспокоєння

1. Дихання, щоб заспокоїти почуття

Якщо відчуваєте тривогу (і дуже часто вона може навіть не мати реальних підстав), продихайте це почуття.
Закрийте очі й зробіть глибокий вдих через ніс, на повні груди і шумний сильний видих через губи, складені трубочкою. 
Зробіть так три рази, уявляючи, що ви з повітрям видихаєте почуття тривоги із вашого тіла.
Чітко бачте це у вашій уяві й відчувайте тілом.

2. М'язова релаксація Джекобсона, щоб заспокоїти тіло

Пропоную зробити її так: напружити всі м'язи тіла максимально, починаючи з ступней. Потім додайте гомілки, стегна, живіт, тулуб, руки, шию і наприкінці голову. Порахуйте до трьох і різко розслабте все тіло.
Повторіть так три рази і ви гарантовано відчуєте, як ваше тіло покинула напруга.

3. Ключ Алієва, щоб заспокоїти мозок

Поставте таймер на 10 хвилин (якщо сильна тривога і напруга - на 20 хвилин).
Станете рівно, ноги на ширині плечей. Розслабте руки, вони мають висіти вздовж тіла, як "сосиски". Робіть повороти верхньою частиною тулуба то в одну то в іншу сторону, при цьому руки мають вільно закручуватися і розкручуватися навколо тулуба. Через кілька хвилин ви вловите свій темп і, навіть, перестанете відчувати тіло.

Коли прозвучить таймер ви завмираєте нерухомо і ще хвилину дивитеся прямо перед собою. Відчуйте стан без почуттів і думок.

Виконуйте ці вправи кожен день. Вони універсальні, їх можуть використовувати всі, не лише підлітки.

І ще один важливий момент - тривога дітей за батьків, які воюють чи біль від втрати тих, що загинули, захищаючи нашу країну. І тут знову хочу наголосити на сенсах і зоні відповідальності.

Кожен виконує свою роль і кожен важливий на своєму місці

Ми всі маємо зосередитися на цьому. Дорослі захищають і працюють, діти - вчаться. І наразі навчання дітей найважливіше, тому що нація має існувати і бажано не лише на рівні користувачів. Ми маємо розбудовувати країну, зрощувати свідомість і творити наше майбутнє.

Джерело

Про автора: Олена Кучеренко, психологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.