Правильне перейменування вулиць Білої Церкви - символи, які ведуть до перемоги, а не до капітуляції

Місцева влада черговий раз показала свою не компетентність у зміцненні патріотизму та єдності серед громадян. Маю на увазі не закінчений процес декомунізації та русифікації міста, а саме перейменування вулиць іменами героїв, що слугуватиме моральним орієнтиром та посиленню національної свідомості суспільства. 

Ініціатори перейменованих або взагалі не перейменованих вулиць Білої Церкви не розуміються на головних історичних процесах та суті головних тез підсумків Другої світової війни та новітньої історії. 

Найважливішим орієнтиром для громади воюючої країни є приклад місцевої влади і виховання спільноти саме у національному дусі. Важливе значення має українська культура, символи героїзму та мужності, ідеалістичний орієнтир в напрямку відданості своїй нації та здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Саме в такій послідовності та об’єднувальній концепції ми обов’язково переможемо. 

Наведу приклад про "Танк" на площі Перемоги на так званому районі Піонерська. Цей танк - приклад радянської брехні про "визволення" Білої Церкви від німецьких окупантів. Нарешті очільники міської ради збагнули на 10 році війни, що ця бойова машина є символом поневолення українського народу "совєтами". 

Читайте також: Демонтаж пам’ятників "Танк" і "Літак": чому процес затягується

Отже, було б правильно перейменувати площу Перемоги в площу Гетьманську та на місці "Танка" встановити пам'ятник гетьману Івану Мазепі і це логічно, оскільки дорога на Сквиру веде саме до водчини великого українського гетьмана. Та і зрештою поступово змінювати народну назву Піонерська на назву Гетьманська. Чи почують мене керманичі міста, не знаю.

Щодо запропонованих перейменувань, то проблема в тому,  що "повадирі громади" нав’язують  переважно матеріалізовані цінності, але насправді ці цінності не є таким об’єднувальним фактором суспільства, як символізм та духовність. 

Подивіться, що робить наш ворог, коли заходить у село, відбите у нас у боях. Він не створює економіку, не запускає адміністрації. Перше, що робить, — іде до пам’ятника "Вітчизняної війни", реставрує його, змінює вуличні назви. Наприклад, у Мелітополі одразу перейменували вулицю Донцова.

Які вулиці у Білій Церкві названі недоцільно?

Зокрема, на шляху до декомунізації нам потрібні вулиці, названі на честь героїв, які поклали життя за Україну. Натомість назви більшості місцевих адрес присвячені радянським героям, які не мають жодного відношення до української культури та відданості національній ідеї:

• Вулиця Миколи Амосова (замість Тімірязєва)

Перейменована 28 липня 2022 року рішенням БМР №2858-31-VІІІ. Попри внесок у медицину, Амосов висловлювався проти української ідентичності, виступав за підвищення статусу російської мови, критикував УПА й учасників визвольних змагань. Його біографія містить суперечливі та непідтверджені дані.

Пропозиція: назвати вулицю на честь Тихона Осадчого — кооперативного діяча, борця за економічні права українців, переслідуваного радянською владою.

Фото: Еспресо: Біла Церква

• Вулиця Вадима Гетьмана (замість Спартаківської)

Рішенням БМР №2856-31-VІІІ від 28 липня 2022 року вулицю перейменовано на честь Вадима Гетьмана. Рішення лобіювала податкова інспекція, будівля якої розташована на цій вулиці. Але Гетьман — одіозна особа, яка відкрито підкуповувала виборців (торти, шампанське).

Пропозиція: перейменувати на честь генерала Юрка Тютюнника — героя УНР, який бував у Білій Церкві, воював проти більшовиків.

• Вулиця Архипа Люльки (замість Карбишева)

Перейменована рішенням БМР №2829-31-VІІІ від 28 липня 2022 року. Хоча родичі Люльки називали його проукраїнським, усе життя він працював у московських КБ. Його спадщина активно використовується у російській пропаганді, родина публічно підтримує вторгнення.

Пропозиція: розглянути іншого українського діяча, чия біографія не дискредитована.

• Вулиця Людмили Павличенко (замість Штабної)

Перейменована у 1975 році на честь снайперки Червоної армії. Її зв’язок із Білою Церквою не підтверджений архівами. Історія життя містить численні фальсифікації.

Пропозиція: перейменувати на честь Микити Швачки — одного з керівників Коліївщини, діяча боротьби за волю українського народу.

Фото: Еспресо: Біла Церква

• Вулиця Івана Кожедуба (замість П.Запорожця)

Вулиця Перша Броварна була перейменована рішенням виконкому Білоцерківської міської ради депутатів трудящих №733 від 12.12.1962 на честь 90-річчя Петра Кузьмича Запорожця. У 2016 році рішенням Білоцерківської міської ради від 18 лютого 2016 року № 81-07-VII її перейменовано на честь льотчика Івана Кожедуба. 

Попри те, що він знищив 64 літаки, у радянській та російській пропаганді його особа звеличується ще й через випадкове збиття американського літака — один із небагатьох таких інцидентів в історії. Кожедуб брав активну участь у збройній агресії СРСР і комуністичного Китаю проти Республіки Корея в 1950–1953 роках. Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР, отже, підлягає декомунізації. 

На ІІІ з’їзді народних депутатів СРСР він закликав до придушення "контрреволюційних сил" і згортання гласності. Його родина відкрито підтримує путінський режим і війну проти України.

Пропозиція: повернути історичну назву вулиці, адже броварня, що розташовувалася на цій вулиці (нині консервний завод), зробила значний внесок в економічний розвиток району й міста загалом.

Щодо інших назв:

Деякі назви вулиць є результатом лобіювання певних осіб, які, попри участь у боротьбі з окупантами, не мають підтверджених визначних подвигів. Такі назви варто замінити на більш узагальнені, наприклад: вулиця Військових медиків.

• Василя Сухомлинського — вулицю Макаренка рішенням БМР від 28 липня 2022 року №2839-31-VІІІ перейменовано на честь радянського педагога Василя Сухомлинського. Він був типовим представником радянської педагогіки, активно використовував радянську ідеологію в освіті, був членом ВКП(б)/КПРС, політруком у роки Другої світової війни та нагороджений за просування марксизму-ленінізму в школі.
• Златопольська — попри історичну назву, вулиця має бути перейменована на Златопільську, адже назва походить від містечка Златопіль (нині частина міста Новомиргород), звідки переселилися мешканці цієї вулиці.
• Павла Поповича — вулиця Свердлова була перейменована на честь Павла Поповича, який був депутатом Верховної Ради СРСР шести скликань.
• Чехословацька — виникла на початку 1950-х років. Назва увічнює участь підрозділів, сформованих із громадян Чехословаччини (1918–1938), які діяли під контролем СРСР. У сучасних Чехії та Словаччині поняття "чехословаки" викликає здебільшого негативну реакцію. Для Білої Церкви це також неприйнятно, адже ігнорується участь закарпатських українців у цих підрозділах. На стелі в парку Слави близько 70% імен — українські.
• Січневий прорив — вулиця, пов’язана із радянською пропагандистською концепцією так званого "визволення" міста радянськими військами від нацистських окупантів. Насправді ж повернення радянського режиму означало не звільнення, а нову хвилю репресій, зокрема проти всього українського.
• Площа Перемоги — назва, що продовжує радянський міф про так зване "пабєдабєсіє". Пропонується демонтувати танк, що розміщений на площі, та встановити пам’ятник гетьману України Івану Мазепі з подальшим перейменуванням площі на Гетьманську.

Загалом, поняття "Велика Вітчизняна війна" є для нас ворожим, адже його використовують для міфологізації радянської перемоги. Це не була перемога українців — один окупант просто витіснив іншого. Як казали: Бухенвальд програв Соловкам. Про яку перемогу можна говорити, якщо навіть Людмила Павліченко, яку часто подають як героїню, не володіла українською мовою та служила в окупаційному режимі?

Її ім’я не повинно бути прикладом для нас. І абсурдно, що вулицю досі не перейменували — це просте й очевидне рішення, яке мало бути ухвалене ще 2014 року. Але це лише черговий приклад нерозуміння ситуації та відсутності стратегічного бачення того, яким шляхом має йти країна.

Джерело

Про автора. Олег Ковальчевський, громадський активіст, військовий ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.