Аліментні зобов’язання: визначення та розмір

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за їхньою домовленістю. Той із батьків, хто проживає окремо, може брати участь у її утриманні як у грошовій, так і в натуральній формі.

Втім, практика свідчить, що далеко не завжди ці питання врегульовуються належним чином. Досить часто після розлучення один із батьків уникає формалізації обов’язків, тоді як інший, з огляду на емоційні обставини, не наполягає на їх юридичному оформленні. У результаті дитина позбавляється повноцінного матеріального забезпечення. Подібні ситуації не є поодинокими, що підкреслює необхідність правової визначеності у сфері аліментних зобов’язань.

Аліменти можуть бути врегульовані кількома способами: 

•  за домовленістю між батьками;
• шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
• поданням заяви про відрахування із заробітної плати або у судовому порядку. 

У разі відсутності згоди той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду.

Аліменти присуджуються з моменту звернення до суду, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст. 191 СК України). При цьому аліменти можуть бути стягнуті і за минулий час - не більш, як за десять років, за умови доведення ухилення від сплати.

Сімейний кодекс України визначає наступні обов’язки батьків щодо дітей:

• утримання до повноліття (ст. 180 СК України); 
• утримання повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198 СК України); 
• утримання дітей, які навчаються, до 23 років (ст. 199 СК України).

Окрім цього, батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, пов’язаних із лікуванням, розвитком здібностей чи іншими особливими обставинами (ст. 185 СК України). Такі витрати можуть покриватися як наперед, так і після їх фактичного понесення.

Важливо, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини і мають використовуватися виключно в її інтересах. Неповнолітня дитина також має право брати участь у розпорядженні цими коштами.

За рішенням суду аліменти можуть визначатися у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України). При визначенні їх розміру враховуються такі фактори, як матеріальне становище сторін, стан здоров’я, наявність інших утриманців, майно та витрати платника, а також інші істотні обставини.

Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір становить не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тоді як рекомендований - дорівнює прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст. 182 СК України).

У випадках, коли платник аліментів ухиляється від виконання обов’язків або його місцезнаходження невідоме, дитині може бути призначена тимчасова державна допомога, яка в подальшому підлягає стягненню з боржника.

Отже, належне врегулювання аліментних зобов’язань є не лише юридичним обов’язком, а й важливою гарантією захисту прав та інтересів дитини.

Про автора: Макаренко Анастасія, юрист Адвокатського об’єднання "Verity Group".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.