Агресія в школі: як середовище і виховання впливають на поведінку дітей

12 січня 14-річний учень прийшов до навчального закладу з двома ножами та під час уроку напав на 39-річну вчительку й 14-річного однокласника. Обох потерпілих із тяжкими пораненнями госпіталізували. Після нападу його також доправили до лікарні, де він перебуває під наглядом правоохоронців. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів. Після завершення лікування підлітка мають перевести до СІЗО.

Цей випадок знову загострив питання дитячої агресії, безпеки у школах і причин, які можуть призводити до насильства з боку підлітків. 

Агресія в тому чи іншому вигляді притаманна більшості підлітків. У цей час дуже змінюється гормональний фон. Рівень гормонів у підлітків може значно перевищувати показники, які вважаються нормою для здорової дорослої людини. 

Через бунт проти правил, відчуття несправедливості, бунт проти авторитету дорослих підлітки намагаються самоствердитися. У цьому сенсі певний рівень агресії в підлітковому віці можна вважати нормальним. Проблема починається тоді, коли ця агресія стає неконтрольованою і небезпечною.

Водночас важливо розуміти: дитина, яка з раннього дитинства росте в любові, прийнятті й підтримці, значно рідше формує в собі агресивні реакції. Любов - це не ідеальна поведінка дитини і не відсутність конфліктів. Любов - це прийняття. Це коли дитину приймають навіть тоді, коли вона незадоволена, злиться, не погоджується, протестує.

У сім’ях, де дитина постійно стикається з жорстоким ставленням, знеціненням і неприйняттям, часто формуються підлітки, які через агресивну поведінку намагаються довести своє право на існування. Через жорстокість до однолітків або дорослих вони можуть виплескувати ту ненависть, яка накопичувалася роками. Відсутність любові, підтримки й прийняття накладається на підліткову гормональну нестабільність і це може виливатися у важкі, небезпечні вчинки, коли дитина не контролює свої дії.

Окремо варто наголосити на впливі війни. У період війни в будь-якому суспільстві зростає рівень криміналітету та загальної агресії. Люди живуть у стані постійної невизначеності, підвищеної тривоги й страху. Зростає рівень кортизолу й адреналіну, порушується сон. Усе це також стає потужним фактором підвищення агресії, тому багато людей звертаються до психіатрів і психологів.

Також не можна ігнорувати тему булінгу. Булінг часто існує в колективах у різних формах: "дитина - дитина" і "вчитель - дитина". Важливо знати, якою була атмосфера в класі і як саме конкретний вчитель взаємодіяв із цим учнем. Ми не знаємо, чи не повторювала педагог поведінкові моделі, які дитина бачила вдома: приниження, знецінення, висміювання. Тому я була б дуже обережною з осудженням дитини, не знаючи всіх обставин.

Будь-яка дитина і в сім’ї, і в школі, якщо вона відчуває любов, прийняття і підтримку, має значно менше підстав для агресії. Навіть підлітковий бунт у таких умовах проходить без руйнівних наслідків. Підлітковий вік - це тимчасовий період. Він закінчується. І кожному дорослому важливо пам’ятати себе в цьому віці: злість, образи, сильні емоції тоді здавалися абсолютними, але вони минали.

Агресія в школі напряму пов’язана з атмосферою в колективі. За неї відповідає адміністрація школи й кожен учитель. Якщо в середовищі транслюється зневага, висміювання, пасивна агресія, цькування - у відповідь ми отримуємо агресію з боку учнів. Тому такі випадки потрібно аналізувати комплексно: що відбувалося в класі, яка була культура спілкування, чи було для дитини відчуття безпеки.

Головна ціль педагога - створити безпечне середовище й надати якісні знання. Без безпеки знання не засвоюються. Ця ситуація не є однозначною і не може зводитися лише до відповідальності однієї дитини.

І найважливіше питання - що далі. Як допомогти цій дитині, щоб це не повторилося? Як зробити так, щоб вона не пішла шляхом злочинця? Саме на це мають бути спрямовані зусилля фахівців. Я дуже сподіваюся, що в цій ситуації будуть застосовані цивілізовані, професійні підходи.

Джерело

Про автора: Наталія Бровченко, психологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.