"Це гірше смерті - бачити і не чути": історія боротьби Віталія Засухи

Історія 37-ми річного захисника у матеріалі Еспресо: Біла Церква. 

"Дивлюсь на нього й кажу: "Хто тебе чекає з війни?" Він каже: "Ніхто". В нього не було... батьки померли, в нього тільки сестра, і я зразу зрозуміла, що я буду його чекати," - каже Алла Засуха.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

Саме так згадує перше знайомство зі своїм коханим чоловіком Алла. 37-ми річний Віталій Засуха майже все своє життя присвятив військовій справі. У 2014 році брав участь в АТО ООС, обороняючи Донецький аеропорт, а від початку великої війни долучився до 114-тої бригади ТрО. Для подружжя знаковим і водночас тривожним став 2022 рік, адже тоді, у квітні вони познайомились, закохались та створили родину. 

"Він воював в АТО і він доброволець із 2014 року... Він навіть сам відчував, що буде війна. До речі до цього він казав: "Я піду воювати" і його ніхто не міг зупинити. Кажу: "То вже ж дивися, вже в тебе сім'я є, про яку ти так мріяв" уже в нас є донечка така просто копія його, я кажу "Вже треба трошки зупинитися", а він каже: "Ну давай ще ось трошки і все", - згадує Алла.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

Як згадує жінка, звичного позивного у чоловіка не було, зазвичай його називали за прізвищем "Засуха". Віталій перебував на Бахмутському напрямку майже рік, але завжди намагався тримати зв'язок, адже просто не міг без своїх дівчат. Казав дружині: "Це гірше смерті вас з донечкою не бачити і не чути". 

"Була така позиція, що зовсім без зв'язку, там вони були шість днів, і просто телефон був сутками так біля мене, я постійно дивлюсь чи він мені не пише. Він мені писав смску, коли ішов з позиції. Зв'язку ж не було і коли він доходив до КСП тільки там був зв'язок два дні. Ну на силу витримував він і каже: "Я хотів би бігти під пострілами просто, щоб написати і взнать, що там з вами, як ви там," - розповіла жінка.

Попри велику любов до своєї родини, воїн не забував і про побратимів, та навіть у відпустці на прогулянці з рідними, думав, як там хлопці в окопах. А ще шкодував, що не може частіше бачитись з дружиною та донькою.

Фото: скриншот із відео Еспресо: Біла Церква

У подружжя був неабиякий зв'язок і напередодні трагедії Алла відчула сильну тривогу за чоловіка. Він як зазвичай написав, що йде на позиції віднести воду побратимам, і його не буде декілька годин, а як повернеться - обов'язково напише повідомлення, але цього вже не сталося.

"Я вірила за нас двох, отак твердо просто, що з тобою все буде добре, не може бути такого, ну не може бути такого... І він не вийшов на зв'язок потім... Я дзвоню вже ну до його побратима кажу: "Та що там таке, ну що сталося?" Він каже: "Все нормально". Потім мені сказали, що я кричала не своїм голосом, що такого не може бути, просто не може бути... Їх засікли просто і почався артобстріл, під який вони попали," - зі сльозами згадує Алла.

Дружина поділилась, що відчуває коханого поруч, адже часто він приходить до неї у снах. Щастям для жінки є спільне маля, яке вони дуже чекали. Зараз маленькій Олівії 7 місяців і вона геть копія батька. Дружина знає, що як донька виросте, вона розповість їй про тата-героя.