Розкидані війною, об'єднані творчістю: школа мистецтв з Бахмута знайшла спосіб залишитися разом

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Після евакуації школа фактично перестала існувати як єдиний фізичний простір. Викладачі та учні роз’їхалися по різних регіонах України та за кордон, однак навчальний процес не припинили. Заклад повністю перейшов на дистанційний формат, згодом додавши й елементи змішаного навчання.

"Ми працюємо тепер дистанційно і набули в цьому такого сенсу і набули такого досвіду, що ділимось з іншими людьми", — розповідає директорка школи мистецтв Бахмутської громади Євгенія Гринь.

фото: Еспресо: Біла Церква

Для частини учнів, які нині проживають у Білій Церкві, школа домовилася про можливість періодично проводити заняття на базі Білоцерківської школи мистецтв №1 імені Юрія Павленка. Такі ж локації діють у Кременчуці та Дніпрі.

До повномасштабної війни у Бахмутській школі мистецтв навчалося 605 учнів, працювали 68 викладачів і 20 сумісників. Після евакуації кількість дітей та педагогів поступово зменшувалася. Нині в закладі навчається близько 300 учнів, працюють 27 викладачів і вісім сумісників. Частина працівників змушена була шукати іншу роботу, коли стало зрозуміло, що повернення до Бахмута не відбудеться.

"Робота налажена, робота йде, але як директорка і чесно на камеру скажу, що дистанційна форма є дистанційна форма. Таких результатів, які ми досягали в роботі напряму з дитиною, важко досягти... Але вони не полишили мистецтво і далі займаються з нами», - говорить жінка.

фото: Еспресо: Біла Церква

До війни в школі працювали три напрями: художній, хореографічний і музичний. Хореографічний напрям припинив роботу вже в перший рік через складність дистанційного формату. Художній напрям вдалося зберегти, а з музичного залишилися класи фортепіано, баяна, домри та гітари.

У Білій Церкві, за словами директорки, проживає близько 200 бахмутських сімей, серед яких 70–80 дітей. Системної допомоги переселенцям немає, однак Євгенія зазначає, що відчуває підтримку з боку громади та місцевої влади. Заклад і надалі отримує фінансування від Бахмутської міської ради.

фото: Еспресо: Біла Церква

Окремою проблемою залишаються втрачені в Бахмуті музичні інструменти та майно. Частину обладнання вдалося вивезти, зокрема сучасні комп’ютери та деякі інструменти. Також школа співпрацює з британським фондом, який допоміг забезпечити педагогів безперебійниками для стабільної роботи онлайн.

Колектив закладу постійно перебуває на зв’язку й продовжує працювати, попри складні умови та змінений графік.

"У нас музика, яка нас об'єднує, у нас учні, які нас об'єднують, у нас батьки класнючі, які нас об'єднують", - каже директорка.

Повернення до Бахмута Євгенія не планує. Місто, за її словами, зруйноване, а повертатися нині немає куди. Вона вже вважає себе білоцерківчанкою й пов’язує своє майбутнє саме з цим містом, водночас сподіваючись, що держава з часом вирішить питання компенсацій за зруйноване житло.

• Бій під Крутами: урок гідності, що триває понад століття