Платно або ніяк: що не так із туалетами у Білій Церкві

Журналістка сайту Еспресо: Біла Церква дослідила цю тему очима містянина та з точки зору законодавства.

У новому торговому центрі, навколо якого точились дискусії, вбиралень дійсно немає, і в радіусі пішої доступності - також. Працівники магазинів розповіли, що люди постійно запитують і просяться до туалету, а чому забудовник його не передбачив - вони не знають.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Також у місті є торгові центри та заклади, де туалети або платні, або доступні лише для клієнтів. У деяких місцях на дверях можна побачити таблички на кшталт: "Туалет - 15 грн для осіб, які не є гостями закладу" або ж працівники просто відмовляють, пояснюючи це внутрішніми правилами.

Водночас у місті є кафе та ресторани, в котрих без проблем пускають людей до вбиральні та навіть не беруть грошей.

Що каже закон

Адвокат Геннадій Кукса пояснює: у певних випадках торгові центри таки зобов’язані мати туалети для відвідувачів.

За його словами, з 1 серпня 2019 року діють зміни до державних будівельних норм "Підприємства торгівлі", які передбачають обов’язкову наявність санвузлів у великих об’єктах:

"Туалети для відвідувачів у супермаркетах, гіпермаркетах площею 2,5 тис. м² і більше є обов'язковими. Розрахунок такий: 1 санітарний прилад на 600 м² торговельної площі, але не менше 4-х санітарних приладів на об'єкт. Кабіни мають бути обов'язково окремо для чоловіків і для жінок, також мають бути універсальні туалети для зручного користування маломобільними групами населення”.

фото: Геннадій Кукса

Водночас ці норми поширюються на проєктування нових будівель, реконструкцію та розширення існуючих об’єктів роздрібної торгівлі.

Щодо магазинів і кафе, ситуація інша. За словами адвоката, закон прямо не зобов’язує власників таких закладів пускати сторонніх людей до вбиральні.

Заклади харчування та магазини є приватною власністю, і їхні власники можуть самостійно визначати правила користування приміщеннями. Якщо людина заходить до кафе чи магазину лише для того, щоб скористатися туалетом, без наміру щось купувати, власник має право відмовити.

фото: Еспресо: Біла Церква

Водночас у закладах громадського харчування, за санітарними нормами, вбиральні повинні бути. І якщо людина є клієнтом, вона може розраховувати на користування туалетом як додатковою послугою.

Також органи місцевого самоврядування можуть ухвалювати власні рекомендації щодо вільного доступу до санітарних приміщень, особливо в людних місцях або в умовах надзвичайних ситуацій. У разі конфліктів або відмов мешканці можуть звертатися до відділів із питань розвитку підприємництва та захисту прав споживачів при місцевій владі.

Питання не лише комфорту

Проблема доступу до туалетів у місті - це не лише побутова незручність. Це питання того, як працює публічний простір і чи почувається в ньому людина гідно.

Коли мешканці змушені "проситися" або платити за можливість скористатися базовою фізіологічною потребою, це свідчить про відсутність елементарної міської інфраструктури.

У багатьох містах світу громадські туалети - зона відповідальності муніципалітетів. Їх розміщують у парках, біля транспортних вузлів, у центрах міст і громадських просторах. Чи з’явиться подібний підхід у Білій Церкві - питання відкрите, адже у місті відсутні комунальні туалети, функціонує лише платна вбиральня на Соборній площі, а туалет, збудований у парку Шевченка за бюджетні кошти, нині не працює, адже по ньому ведеться слідство.

Більше тут: вбиральня у парку ім. Т.Шевченка не працює через заяву до поліції

Що більше місто розвивається і зростає, то очевиднішою стає потреба не лише в нових торгових центрах, а й у базових умовах для людей.

• Генератори, тривоги і витрати: як малий бізнес Білої Церкви адаптувався до війни