11 кілограмів нагород: як титулований спортсмен виховує покоління джитсерів (+ФОТО)

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква.

Його кар’єра у цьому виді єдиноборств розпочалася у 2014 році. До цього він займався паверліфтингом, став у ньому чемпіоном Європи та світу та отримав звання майстра спорту України міжнародного класу. Однак через компресійний перелом грудного відділу довелося залишити тренування. Проте остаточно прощатися зі спортом Михайло не хотів і почав шукати інший вид, менш ризиковий для свого здоров'я. 

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Я спочатку себе спробував у панкратіоні. Ось чомусь вирішив зайнятися ударною технікою. Але після другого нокдауну вирішив залишитись все-таки в партері, не підійматися.І для себе відкрив бразильське джиу-джитсу. Для цього я їздив до Києва на той момент. Він в Україні з'явився тільки у 2010 році, якщо я не помиляюсь, бразильське джиу-джитсу, і мало де можна було цьому навчитися. Я двічі на тиждень їздив до Києва, дивився, як проводяться тренування. Ми взагалі почали — це було чотири чи п’ять спортсменів, які, так само як і я, захопилися цим видом спорту і потроху, потроху, потроху розвивали групу.Поки у 2018 році я не виграв чемпіонат Європи та вже відкрив власний клуб", — повідомляє тренер з бразильського джиу-джитсу Михайло Арцімович.

Так, завдяки Михайлу цей вид спорту потрапив до Білої Церкви. Однак додає, шлях до тріумфу у 2018 році був нелегким. На початку йому часто доводилося програвати - іноді навіть, здавалося б, слабшим суперникам. Просто тому, що техніка джиу-джитсу була для нього новою і незвичною. Але з часом, завдяки своїй наполегливості він відточив майстерність. Тож сьогодні Арцімович - володар чорного поясу та член збірної команди України з джиу-джитсу. Свої медалі він зберігає у залі власного клубу і за 11 років їх назбиралося стільки ж кілограмів.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

"Із таких найбільш дорогих для мене — звісно, це золота медаль чемпіонату Європи, срібна медаль чемпіонату світу, бронза Кубка світу, ще одна золота медаль чемпіонату Європи. Насправді тут дуже багато саме призових, а не чемпіонських медалей. Не знаю, так якось складалося, що доходячи до фіналу, мені завжди чогось не вистачало", — розповідає він.

Ці медалі на стенді завойовані в різних країнах світу - Хорватії, Греції, Португалії, Німеччині та інших, де Михайло Арцімович представляв нашу країну, змагаючись у різних розділах джиу-джитсу. Нині його головна спортивна мрія - виступити на Чемпіонаті світу під егідою міжнародної федерації, що проходить традиційно у США. У свої 42 він живе цією метою. Пояснює: джиу-джитсу - це не лише фізичні навантаження, це мистецтво, що поєднує в собі йогу, дзюдо, самбо, класичну боротьбу та філософію. А головний його принцип - перемогти, піддавшись.

"Майже 90% боротьби ми проводимо в партері. Це рухи, які в повсякденному житті ми не виконуємо. Тобто деякі з них потрібно вивчати заново, бо в реальному житті ми таких не робимо.

Наприклад, у боксі чи карате — удари руками чи ногами — це природні рухи, які ми робимо ще з дитинства. А в бразильському джиу-джитсу дуже багато рухів виконуються лежачи на спині: підйоми, перевороти, скручування. Іноді потрібно два-три тижні тільки на те, щоб навчитися правильно виконувати ці рухи.

У середньому, за підрахунками, в бразильському джиу-джитсу існує приблизно 3600 прийомів. І кожен із них має свої варіанти розвитку ситуації, в яку потрапляє спортсмен", — пояснює Михайло Арцімович.

Нині у клубі Михайла займається понад пів сотні джитсерів - починаючи з чотирирічного віку. Їхні щотижневі тренування вже дають результат. Чого тільки варті неодноразові чемпіонства Європи та світу його вихованців - сина Матвія Арцимовича та Олени Балок.

Читайте також: Білоцерківський спортсмен виборов бронзу на чемпіонаті світу з джиу-джитсу.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Я ходжу на боротьбу, бо мені подобається. Там можна з багатьма поборотися. Можна заходити на удушення, на руку — на якісь больові", — розповідає джитсер Лев.

"Я люблю займатися спортом, бо я сам такий шустрий. Мені подобається різна “риба” — особливо джиу-джитсу. Я вже займаюся чотири роки. Тут можна робити удушаючі прийоми, як у ММА, але в боротьбі трохи важче — бо я ходив і туди, там сильніше фізичне навантаження. Але тут мені більше подобається", — пояснює джитсер Дем’ян.

Діти кажуть: займатися джиу-джитсу зовсім не важко. Головне - робити це в міру та дотримуватися правильного харчування. І що цікаво - цей вид спорту дедалі не рідко вибирають і дівчата, аби навчитися самозахисту.

Фото: скриншот з відео Еспресо: Біла Церква

 "Мені просто подобається цей вид спорту. Він доволі розвинений. У ньому немає чогось одного головного — як і в моді, так і в джиу-джитсу є свої тренди: на техніки, на больові прийоми, на удушення. Усім подобається перемагати. А з цілей — напевно, взяти золото на чемпіонаті України або Європи. Це моя мета. Дуже сильно цього хочу", — розповідає джитсерка Софія.

Хоча популярність цього виду спорту в Білій Церкві зростає повільніше, ніж в інших містах, інтерес до нього впевнено набирає обертів. Але, як і в будь-якій спортивній історії, за кожним успіхом стоїть кропітка щоденна праця, сотні повторень і незламна віра у власні сили.

• Білоцерківські бійці з джиу-джитсу увійшли в четвірку найкращих на UBP Winter Cup.