До Всесвітнього дня вишиванки: історія майстрині з Білоцерківщини Ольги Стахов’як

До Всесвітнього дня вишиванки Еспресо: Біла Церква розповідає історію життя талановитої майстрині вишивки Ольги Стахов'як.

Жінка народилася в 1926 році на Чернігівщині. Пережила Голодомор, Другу світову та післявоєнні труднощі. У 1945 році вийшла заміж, разом з чоловіком працювали в школі та виховували двох дітей. Закінчила Житомирський педінститут за фахом "вчитель німецької мови". Після смерті коханого переїхала на Київщину, де з 1981 року працювала у Ксаверівській школі, викладала німецьку мову та вела молодші класи. Її учнями стали тисячі дітей. 

Фото: з особистого архіву дочки Віри

Останні тридцять років свого життя пані Ольга присвятила вишивці — справжньому мистецтву, яке стало її найбільшим захопленням. 

Майстриня опанувала різноманітні техніки, проте найулюбленішими стали вишивка хрестиком, мережки, "прутик" та "ляхівка". Неможливо навіть порахувати всі її роботи — стільки їх було створено.

"Якщо б ті хрестики стали в один ряд, то вони б обійшли по екватору всю земну кулю", - розповідає дочка Віра

Вишивки майстрині розлетілися по всьому світу — їх можна знайти в Україні, Великобританії, Білорусі, США. 

Жінка брала участь у численних виставках народної творчості: на Співочому полі, у палаці "Україна", на обласних та районних заходах. 

Фото: з особистого архіву дочки Віри

Мисткиня стала стипендіатом Обласної премії в галузі народного мистецтва ім. Петра Верни.

Рушники, скатертини, штори, наволочки, портрети, чоловічі, жіночі й дитячі сорочки — Ольга Стахов'як вишивала для рідних, друзів, творчих колективів і на замовлення.

 І майже до останніх днів життя її руки не покидала голка. Лише в останній рік вона майже не вишивала — зір підвів.

 Померла у 2018 році, на 93-му році життя. І навіть на її могильній плиті "вишите" символічне Дерево Життя — знак того, що її творчість і душа залишили по собі живу народну пам’ять.

Фото: з особистого архіву дочки Віри