Патріотичне виховання молоді: чому військові навички важливі

Про це повідомляє Еспресо: Біла Церква. 

– Як організоване військово-патріотичне виховання молоді в Білій Церкві? Хто займається цією діяльністю?

– На жаль, спеціального органу, який би цим займався немає. Є програма національно-патріотичного виховання Міністерства освіти і науки України. У загальноосвітніх школах, спеціальних і вищих навчальних закладах є предмет "Захист України", де учні проходять початкову підготовку. Звичайно, є громадські організації, які теж проводять військову підготовку молоді та дорослих. Є також неформальні самоорганізовані об'єднання, такі як "Центурія", "Вогняна нація", "М-32". Їх багато. Тобто патріотична молодь сама долучається до підготовки та захисту України.

– Які заходи проводяться у школах, інших навчальних закладах? Чи достатньо їх для того, щоб виховати патріотичну молодь?

– Заходи проводяться, але по-різному, все залежить від того, хто займається національно-патріотичним вихованням. Якщо це кваліфіковані педагоги, досвідчені військові з великим бойовим досвідом, то і якість такої підготовки відповідно краща. А взагалі під час війни така підготовка має стояти на першому місці, тому що це фактично наша інвестиція в безпеку України.

– Чи достатньо на уроках "Захисту України" дають навичок, щоб молодь розуміла як з цими знаннями йти далі по життю?

– Все залежить від сприйняття кожним учнем. Предмет "Захист України" дає початкову військову підготовку на мінімальному рівні, цілком достатньому для того, щоб уже стартувати, якщо доведеться мобілізуватися й захищати Батьківщину. Звичайно, маючи початкову підготовку можна проходити й базову і це збереже життя, допоможе захищати країну від агресора.

– Можете розповісти, яких навичок там навчають?

– Програмою передбачено найнеобхідніше: тактична медицина, допомога в екстремальних умовах, накладання турнікету і тампонування рани, транспортування пораненого з червоної зони, володіння зброєю. Включена і вогнева підготовка, і радіохімічна, і біологічна. Багато таких тем і їх цілком достатньо для рівня початкової підготовки.

– А який взагалі інтерес до військово-патріотичного виховання протягом останніх років?

– Інтерес до військово-патріотичного виховання, взагалі до навчання військової справи звичайно зростає. Ми бачимо, що молодь носить і одяг мілітарний, і зачіски відповідні, і взагалі багато військово-патріотичних клубів, які вони самі й організовують. Тобто це зростає і це цілком природно, тому що війна сьогодні ввійшла в кожну родину, майже в кожен дім. Сьогодні ми бачимо і матерів, які поховали своїх синів, втратили і поранених бійців. Ми сьогодні вже заснути без повітряної тривоги не можемо. І тому зрозуміло, що це цілком природний процес, що молодь цікавиться цим. Військово-патріотичне виховання просто увійшло в їх життя.

– Якщо людина хоче здобути більше навичок, то як долучитись до тих об’єднань, які ви перелічили на початку інтерв’ю?

– Крім того, що дають у навчальних закладах, є і громадські організації. Такі як навчально-волонтерський центр та інші. Є і неформальні об'єднання, у яких патріотично налаштовані діти самі збираються. Звичайно все залежить від того, хто займається підготовкою цієї молоді. От тут треба звичайно бути обережними, тому що бажано щоб цим займалися або військові, або викладачі, які мають досвід, які розуміються на тому, щоб знання були кваліфіковані й щоб це було звичайно на користь Батьківщини.

– А як долучитися, наприклад, до вашої організації?

– Наша діяльність відома. Ми займаємося цим вже другий рік і діти приходять й знають де ми знаходимося, а саме - в центрі міста на Олеся Курбаса. Ми займаємося на природі. Крім того від Управління молоді та спорту Білоцерківської міської ради у нас в календарному плану було закладено змагання з військово-патріотичних видів спорту, які ми організовуємо. От діти це бачать і вони з цікавістю і з величезним захопленням беруть участь у таких змаганнях.

– Чи безкоштовним є навчання в центрі? З якого віку діти можуть приєднатись й що для цього потрібно?

– Це громадська організація. Звичайно дозволено з 14 років, але ми намагаємося, щоб це були діти десь 16 років. Там досвідчені педагоги, військові з офіцерським званням, от вони кваліфіковано дають таку допомогу. До того ж ми звертаємося ще і до інших військових. Наприклад, представники сил спеціальних операцій з великим бойовим досвідом в цьому році нам давали знання і ми їх прийняли з задоволенням, щоб потім навчати молодь.

– Хотілось би поговорити про молодь, яка не цікавиться такою тематикою і відкладає війну на другий план. Уявімо, що до вас приходить молодь з питанням "навіщо мені це потрібно?" І от як би ви відповіли і пояснили важливість таких знань?

– Мені важко уявити, щоб сьогодні, на 11-му році війни, була молодь, яка сказала, що воно мені не потрібно. Тим більше, що ситуація надзвичайно складна сьогодні в Україні. Але щоб я міг порадити такій молоді? Я думаю, що я би порадив просто піти на Алею слави на нашому кладовищі, щоб подивитися скільки молодих людей поклали голову за свою Батьківщину. Подивитися в очі тій матері, яка втратила сина, подивитися на пораненого. Я думаю, цього було б достатньо. І якщо там якісь одиниці таких людей є, що вони не бачать небезпеки, не бачать цієї війни, то такі навчання можуть в майбутньому просто врятувати життя, коли ти знаєш як надати першу допомогу пораненому. Тому що, якщо наприклад, в людини в результаті вибуху чи якоїсь іншої травми порвана артерія, то якщо за 23 секунди не накласти турнікета - людина просто загине від втрати крові. І таких прикладів багато.

– Тобто можна зрозуміти, що наша молодь Білоцерківська все-таки зацікавлена в таких навчаннях?

– Їх зацікавлення ми бачимо під час змаганнь. З яким величезним бажанням вони йдуть на них. Це дуже масові заходи і ми не завжди можемо всіх залучити до змагань, тому що і кошториси обмежені. Але хотілося б, щоб таких заходів і навчань було більше. І в нас є плани, щоб зробити це більш масовим.

– А взагалі, наша міська влада, чиновники, вони долучаються до таких ініціатив?

– В Управлінні молоді та спорту міської ради у календарному плані затвердили змагання, які ми проводимо. Тому це допомагає не тільки стимулювати і заохочувати людей до занять військовою справою, але це ще дає можливість краще порозумітися між собою, тому що дуже часто між різними неформальними об'єднаннями, громадськими організаціями, загальноосвітніми школами існує природна конкуренція у тому, хто краще засвоїв матеріал. Цими змаганнями ми намагаємося об'єднати ці заклади, щоб в нас було більше співпраці, ніж конкуренції.

– Місцева влада, громадські волонтери, молодь взагалі рухаються в одному напрямку чи кожен обирає свій шлях? Чи є єдина думка для досягнення спільного результату?

– Я не побачив співпраці, наприклад, між загальноосвітніми школами і спеціалізованими навчальними закладами, тут існує більша конкуренція і кожен окремо сам по собі. Тому дуже важливо змаганнями об'єднати їх і показати, що це наша спільна справа в нас один ворог, тому ми маємо дружити, співпрацювати, один одному передавати ті навички, які ми здобули, тому що завтра ми можемо опинитися в одному окопі і в нас Батьківщина одна на всіх.