"Мистецтво — це терапія і для дітей, і для вчителів": як розвивається дитячий духовий оркестр у Білій Церкві

Попри складнощі воєнного часу, школа мистецтв №6 продовжує навчати дітей музиці, малюванню та співу, створюючи для них простір радості й розвитку. Про роботу закладу, виклики сьогодення і силу дитячих духових оркестрів розповіла у інтерв'ю Еспресо: Біла Церква директорка школи Яною Гільовою.

Про виклики війни

"Звичайно, ми працюємо, як і всі, в умовах війни й стикаємося з труднощами: повітряні тривоги, недоспані ночі, постійна тривожність. Але щодня ми встаємо, знаходимо сили й позитивні емоції, щоб діти продовжували навчання. Для нас головне, аби мистецька освіта жила", — розповідає пані Яна.

У школі навчаються і діти з числа внутрішньо переміщених осіб. "Їх небагато, але вони щороку до нас приєднуються. Ми з особливою теплотою приймаємо їх до нашої музичної родини", — додає директорка.

Попит на навчання музиці зростає, адже діти й дорослі шукають у ній розраду.

"Мистецтво — це своєрідна терапія. Вона потрібна не тільки дітям, а й нам, викладачам. Коли бачиш щасливі очі дитини, яка вивчила нову мелодію чи створила малюнок, отримуєш неймовірну винагороду", — ділиться Яна Гільова.

Вона згадує історії перших місяців війни: 

"Батьки приводили дітей навіть під час блекаутів, чекали під дверима, а ми з ліхтариками на лобі розучували мелодії. Це було зворушливо й дуже символічно".

Як залучають дітей

Школа мистецтв №6 приймає учнів від 6–7 років, підбираючи кожному інструмент за можливостями й бажаннями. Головне — щоб дитині було цікаво. Ми проводимо дні відкритих дверей, виступаємо на міських заходах, організовуємо концерти, аби діти відчували радість від навчання", — каже директорка.

Велику роль відіграють і виїзні виступи. Минулого року ансамбль духових інструментів представляв Білу Церкву на міжнародному фестивалі в Іспанії, а цьогоріч колектив школи побував у Греції. Яна наголошує, що такі подорожі — це не лише концерти, а й нові знайомства, новий досвід. Діти отримують натхнення, а батьки відчувають гордість.

Школа співпрацює з міською радою та користується державною підтримкою для оновлення матеріально-технічної бази. "Музичні інструменти дорогі, деякі з них ще радянських часів. Ми ремонтуємо, реставруємо, шукаємо можливості придбати нові. Це інвестиція у майбутнє дітей", — пояснює директорка.

Унікальність духових оркестрів

За словами Яни Гільової, дитячі духові оркестри нині — велика рідкість. "Їх стає дедалі менше, діти більше тяжіють до сучасних інструментів. Але ми намагаємося зберегти цю традицію. Оркестр — це не лише музика, це розвиток пам’яті, ритму, вміння працювати в команді. На базі нашої школи діє 10 філіалів у ліцеях і гімназіях міста, майже в кожному навчальному закладі є ансамбль чи оркестр. Шкільні свята без нас не проходять", — підкреслює вона.

"Звичайно, хотілося б, щоб усі наші вихованці стали музикантами, але навіть, якщо вони оберуть інші професії, мистецтво залишиться з ними назавжди. Це найкращі роки, яскраві спогади, позитивні емоції. Тому віддавайте дітей у музичну школу — це і розвиток, і терапія, і пам’ять на все життя", — переконана Яна Гільова.

І наостанок додає: "Духовий оркестр — це завжди був заклик. Сьогодні він для нас — символ перемоги, миру і щасливого дитинства для наших дітей".