З яких це пір поняття "військовий" почало викликати жалість у суспільстві, а не повагу чи захоплення
Зараз, здебільшого, знаходжуся в Києві, і для пересування використовую громадський транспорт. На переході між станціями метро Хрещатик і Майдан Незалежності часто зустрічаю двох професійних жебраків
Один стоїть одягнений максимально мілітарі. Штани, футболка, кепка, кросівки - все М-Так в кольорі койот. На перший погляд - вояка, хоча жодного елементу статутної форми на ньому немає. Тому, власне, пред'явити йому нічого не можна.
Інший, одягнений в цивільне, але на передньому плані стоїть рюкзак в мультикамі. Я, людина з вродженою цікавістю, підійшов до "м-таковського воїна" і запитав, де він воював? Прогнозовано, у відповідь почув белькотіння про "держава, президент, Верховна Рада забили на військових, на захисників. Стояв на блок-постах, втратив здоров'я. Не взяли воювати, але дуже хотів. Але здоров'я немає, а держава не допомагає" і швиденько дрельнув у натовп.
Я чудово розумію, що це професійні жебраки, які стоять на проплачених місцях, і які використовують актуальний нині образ для викликання жалю в пересічного перехожого. Раніше такими були "мамочки" з липовими довідками про невиліковні хвороби липових "дітей". Потім "біженці від війни". А зараз..."військові".
А потім мене "впаяло", бо я знайшов відповідь, яка мені не сподобалась. Один з тих, хто сприяв формуванню цього шаблону - це ТИ (себто Я, Перебийніс Віталій Миколайович, 1985 р.н.). Бо саме я, один з тих, хто 3,5 роки щодня строчить на весь фейсбук "військові - донати- треба гроші". Отак ось. І "попаяло" мене дуже, від цього усвідомлення ...
Тому, напевно, домучую поточний запит. І ставлю крапку.
Або крапку з комою.
Ще не вирішив.
Не домовився з собою.
Про автора: Віталій Перебийніс, волонтер, військовослужбовець
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе